Про нас
Журнал
Конкурси
Роботи
Автори
ARTPEDIA
Вхід
➨
Реєстрація
Роботи
Flamus
по даті
по рейтингу
Всі роботи
Фаворити
1
2
>
>>
перейти
Нічо
Віолончелі дивні звуки
Виривають тіло годин
З простору часу, і темнота
розкрила криві руки,
І Лізе в серце наче дим,
І лише сова у небі проліта.
А ніч залишилась сама
Така імпресія проста.
Одні слова, гілки, тіла
Одв
Flamus
Поезія
Театр.
Холоне сонце в небі наче лід
І посмішка безлика на вустах,
Спада немов пісок крізь
/Мене/
залишаючи лиш тінь…
/і на світах/
Далека доля
Втіка кудись вперед.
Не залишаючи ні грам, ні моля.
Все змішує – як той вертеп.
Flamus
Поезія
А втім Хто зна…
Це все лише мабуть на мить
Прийшла, пішла раптово,
кудись далеко по летить.
Помпезно та казково.
Слова, думки про(р)очі
Сховаються десь там далеко
В самотній і холодній ночі,
Безликим образом неначе Скло
Щоб стиха
1
Flamus
Поезія
Останній птах…
краплини споминів, дощів,
туманом мокрим обнімають тишу,
букетами весняних снів
слова забуті стиха пишу.
десь там гуркоче стиха млин,
і вітер небо на шматки
порозривав.
душі повільний часу плин
кудись далеко, як жа
2
Flamus
Поезія
Вбива.
Плаче серце немов розбитий дзвін,
Летить, паде кудись далеко вниз,
Де лише тіні спалених жоржин
І вересковий хмиз….
Так хоче на обличчі поцілунок
Мені поставить доля мила,
Та я лише холодний трунок
Що в темряві похор
2
Flamus
Поезія
Леді
сніжинки падають на стелю.
зима прийшла в мої сади,
повісивши на мою шию,
петлю -
з торішньої краси,
із спогадів та хризантем.
під спів вітрів та завірюх
з останнім теплім днем,
немов вертеп,
зібрали Леді всіх звірюк,
2
Flamus
Поезія
Безликі стерхи …
не відпускай мене будь ласка сонце
у край де народжується холодне зло,
тримай мене за руку тому, що сон -
Це мрії де втрачаю душу, тіло,
себе. Головне будь біля мене, біля,
щоб реальність не полетіла від мене,
щоб я не в
1
Flamus
Поезія
Колись…
хоч я тобі покажу свою душу
всі пекельні кола, ріки і моря?
де листи спогадів на сонці сушу.
покажу де ти моя далека зоря
висиш у серці цвяхами прибита.
де краплі солені бурштином
у небі виблискують мов свита
налякан
Flamus
Поезія
Я загубив…
я загубив тебе посеред ночі,
тіло твоє губами не можу знайти.
де твої, як зорі гарячі, жадані ті очі,
що спопеляли мене? де Ти?
я втрачаю тебе, як росу на траві,
як краплини дощу на воді....
посеред ночі лиш ліхтарі...
я роз
2
Flamus
Поезія
Мої п’янкі далекі зорі
Мої п’янкі далекі зорі
для вас залишуся любим.
Хоча не бачу вас надворі
Та все одно шукаю губи
Б’ючи невидимий горіх
Прокльони посилаючи на всі
Чотири сторони і гріх
Далеко. Я так любив о ті
Солодко-ніжні твої
Вуст
4
Flamus
Поезія
це
У ніжних твоїх долонях
Сяє небо стерте в порошок
А у мене ж сум на скронях
І по землі біжить струмок.
Все скінчилось, як зима
Станув сніг, одне багно.
Ти мовчиш, мовчу і я
Одягнувшись в кімоно.
Ти залишила одні слова
1
Flamus
Поезія
Вічна романтика.
Вічна романтика, чи смерть? один лиш крок
Нас розділяє від небуття, мабуть дурниці
Що лізуть в голову немов складний рядок.
Тиша, лиш шурхіт в небі птиці…
Та буденність занадто гострокутна,
А нам так хочеться прогри
1
Flamus
Поезія
Вбива
Плаче серце немов розбитий дзвін,
Летить, паде кудись далеко вниз,
Де лише тіні спалених жоржин
І вересковий хмиз….
Так хоче на обличчі поцілунок
Мені поставить доля мила,
Та я лише холодний трунок
Що в темряві похор
1
Flamus
Поезія
Conclusions
Біла леді, наче птах з’явилась в моєму світові, з'явилась щоб зникнути.
Дивні відчуття, солодкі і далекі, сплітаються в дивну п’єсу, оперу «Лебедине озеро». Чому саме в цю оперу? Запитайте лебедів…
Слайди – зелені з на
1
Flamus
Проза
Самотність, як засіб до існування.
Забутись в темряві старих будівель, поміж вікон в середину дерев’яної підлоги. Десь там між шматками паркету сховатись і чекати
Чекати. Чекати
Чекати коли тебе знайдуть. Знайдуть твої думки. Самотність бузковим цвіто
1
Flamus
Проза
Про нас
Наша команда
Техпідтримка
Країна творчості
JURAMAX
© 2010-2024
Українська
Русский
English
Deutsch
Italiano
Polski
Magyar
Site map