Країна творчості JURAMAX
JURAMAX - найбільша творча мережа
талановитих українців у всьому світі.
талановитих українців у всьому світі.
Інші статті автора
Переглянули 56
Всесвітній день кішок |
Припускають, що більшість порід домашньої кішок походить від дикої лівійської, або плямистої степової кішки (по забарвленню її називають також буланою кішкою ), що жила на території від Середземномор’я, Центральної Азії аж до Північно-Західного Китаю (у наші дні збереглася в Африці). Підставою для такого твердження служить той факт, що древні (близько 1800 до н.е.) зображення домашньої кішки, знайдені в Єгипті, дуже нагадують лівійську кішку Подібність підтверджується й порівнянням древніх останків тої й іншої кішки. Більшість фахівців вважають, що одомашнення кішок відбулася спочатку в долині Нілу в Древньому Єгипті не менш 5 тисяч років тому й що саме тут лівійська кішка виявилася прямим предком кішки домашньої.
У Єгипті кішка була священною твариною Баст (у давньоєгипетській міфології – богиня радості й веселощів, яку зображували у вигляді кішки або жінки з котячою головою). Закон не допускав зазіхань на життя кішок. Той, хто образив цю тварину піддавався жорстоким тілесним покаранням, а знищення кішок каралося стратою. Якщо кішка вмирала, господарі в знак жалоби голили брови, бальзамували труп тварини й везли його на котячий цвинтар (найбільше перебувало в м. Бубастисі – центрі культу богині Баст), де віддавали кішок землі з дотриманням складних ритуалів, у яких брали участь жерці. Знайдені найдавніші поховання священної єгипетської кішки датуються кінцем XV – початком XІ вв. до н.е., більш пізні й численні – 950-800 до н.е. (час найвищого розквіту культу кішок). Вивіз кішок з Єгипту був заборонений, однак вони все-таки попадали в інші країни (моряки брали кішок на кораблі для знищення мишей і пацюків).
У Південній Європі домашні кішки були завезені, очевидно, в VІ ст. до н.е. (саме до цього часу відноситься перше згадування про них у байках Езопа). Спочатку кішки з’явилися в південній Італії, пізніше – у Греції (про них згадує Плутарх в І ст. до н.е.), а кілька століть після – в Англії й інших європейських країнах. В X ст. домашні кішки поширилися по всій Європі, витиснувши ласок і куниць, які використовувалися раніше для знищення гризунів (на відміну від кішок ці тварини не були домашніми). Кішок цінували не тільки за мисливські здібності, але й за такі якості, як охайність, пестливість, безшумна хода, “затишне” муркотання й ін. Жили кішки в будинках, при монастирях, де охороняли від мишей і пацюків склади й бібліотеки. Монастирських котів, як правило, кастрували, щоб вони не порушували спокою ченців нічними любовними іграми (цей прийом пізніше стали використовувати й стосовно котів, що живуть у будинках). Відношення до кішок у різних країнах в один і той самий період було неоднаковим. Так, наприклад, в Англії в X ст. кішок шанували, за її крадіжку або вбивство загрожувала смерть, а у Франції в той же самий час кішок безжалісно переслідували, як “нечисту силу”. У період полювання на відьом, оголошений середньовічною церквою, хвиля гонінь на кішок прокотилася по багатьох країнам. Бували випадки, коли власників кішок, особливо чорних, заживо спалювали на багаттях разом з їхніми вихованцями. На художніх полотнах цієї епохи можна побачити кішку, зображену у компанії чаклунів. Невідомо, чи вцілили б вони взагалі, якби не епідемія чуми, що буквально спустошила європейські міста. Рознощиками цієї хвороби були пацюки. Кішки знову виявилися потрібними людям, їх перестали знищувати, і незабаром вони знову зайняли належне місце біля сімейного вогнища.
У Єгипті кішка була священною твариною Баст (у давньоєгипетській міфології – богиня радості й веселощів, яку зображували у вигляді кішки або жінки з котячою головою). Закон не допускав зазіхань на життя кішок. Той, хто образив цю тварину піддавався жорстоким тілесним покаранням, а знищення кішок каралося стратою. Якщо кішка вмирала, господарі в знак жалоби голили брови, бальзамували труп тварини й везли його на котячий цвинтар (найбільше перебувало в м. Бубастисі – центрі культу богині Баст), де віддавали кішок землі з дотриманням складних ритуалів, у яких брали участь жерці. Знайдені найдавніші поховання священної єгипетської кішки датуються кінцем XV – початком XІ вв. до н.е., більш пізні й численні – 950-800 до н.е. (час найвищого розквіту культу кішок). Вивіз кішок з Єгипту був заборонений, однак вони все-таки попадали в інші країни (моряки брали кішок на кораблі для знищення мишей і пацюків).
У Південній Європі домашні кішки були завезені, очевидно, в VІ ст. до н.е. (саме до цього часу відноситься перше згадування про них у байках Езопа). Спочатку кішки з’явилися в південній Італії, пізніше – у Греції (про них згадує Плутарх в І ст. до н.е.), а кілька століть після – в Англії й інших європейських країнах. В X ст. домашні кішки поширилися по всій Європі, витиснувши ласок і куниць, які використовувалися раніше для знищення гризунів (на відміну від кішок ці тварини не були домашніми). Кішок цінували не тільки за мисливські здібності, але й за такі якості, як охайність, пестливість, безшумна хода, “затишне” муркотання й ін. Жили кішки в будинках, при монастирях, де охороняли від мишей і пацюків склади й бібліотеки. Монастирських котів, як правило, кастрували, щоб вони не порушували спокою ченців нічними любовними іграми (цей прийом пізніше стали використовувати й стосовно котів, що живуть у будинках). Відношення до кішок у різних країнах в один і той самий період було неоднаковим. Так, наприклад, в Англії в X ст. кішок шанували, за її крадіжку або вбивство загрожувала смерть, а у Франції в той же самий час кішок безжалісно переслідували, як “нечисту силу”. У період полювання на відьом, оголошений середньовічною церквою, хвиля гонінь на кішок прокотилася по багатьох країнам. Бували випадки, коли власників кішок, особливо чорних, заживо спалювали на багаттях разом з їхніми вихованцями. На художніх полотнах цієї епохи можна побачити кішку, зображену у компанії чаклунів. Невідомо, чи вцілили б вони взагалі, якби не епідемія чуми, що буквально спустошила європейські міста. Рознощиками цієї хвороби були пацюки. Кішки знову виявилися потрібними людям, їх перестали знищувати, і незабаром вони знову зайняли належне місце біля сімейного вогнища.
Оригінальна гола висловуха кицька - граціозна, довгонога, виглядає дуже делікатно та незвично.
Для них характерні всі позитивні якості голих котів - дуже контактні, люблять спілкуватись, до своїх господарів ставляться дуже ніжно та легко піддаються дресурі - тобто це ніжна кицька із характером, що більше схожий на собачий.
Такої породи у світі іще не було - є, звісно, голі коти, є ціла плеяда котів висловухих - а ось поєднати ці два параметри примудрились наші українські любителі та професіонали котів.
Перше дитинча українського левкоя з'явилось 21 січня 2004 року - і вже шість років ведеться активна та успішна робота із введення породи у міжнародну котячу спільноту.
Є ті, хто зустріли левкоїв із гарячим "классс!!!!", є, звісно, і ті, кому ця порода аж ніяк не сподобалась.
Проте порода набирає популярності і в Україні, і в світі. За кордонами України живуть вже більше тисячі кицьок.
Український левкой
Ніхто не знає напевно, що змушує кішку муркотати. Деякі учені вважають, що цей звук виходить від додаткових голосових зв'язок, які є промінцем мембран, розташованим поряд із справжніми голосовими зв'язками.
Інші дослідники вважають, що муркотання відбувається із-за вібрацій спеціального апарату - серії дрібних кісток, які пов'язують череп кішки з гортанню і підтримують мову.
Треті наполягають на тому, що кішка муркоче із-за підвищеного кров'яного тиску. І, нарешті, на думку останніх, звук, що муркоче, виходить з гортані, коли рот кішки закритий.
Хоча причина цього явища ще не пояснена, муркотання, найприємніший звук, який можна почути від тварин. Проте господарі кішок повинні знати, що тварини муркочуть не лише тоді, коли задоволені. Насправді вони можуть муркотати в різних ситуаціях, навіть коли у них щось болить або вони злякані. Муркотанням наприклад, кішка може спробувати заспокоїти іншу вороже налаштовану тварину.
Інші дослідники вважають, що муркотання відбувається із-за вібрацій спеціального апарату - серії дрібних кісток, які пов'язують череп кішки з гортанню і підтримують мову.
Треті наполягають на тому, що кішка муркоче із-за підвищеного кров'яного тиску. І, нарешті, на думку останніх, звук, що муркоче, виходить з гортані, коли рот кішки закритий.
Хоча причина цього явища ще не пояснена, муркотання, найприємніший звук, який можна почути від тварин. Проте господарі кішок повинні знати, що тварини муркочуть не лише тоді, коли задоволені. Насправді вони можуть муркотати в різних ситуаціях, навіть коли у них щось болить або вони злякані. Муркотанням наприклад, кішка може спробувати заспокоїти іншу вороже налаштовану тварину.
21 вер 2012 о 08:57
Країна письменників