Розтріляне Відродження - наша розіп'ята пам'ять і заклик до дій

В 20-х роках ХХ століття відбувся справжній переворот в естетичній свідомості і художній культурі. Він був маштабним, витворивши нові засади художнього мислення, випробувавши нову систему напрямів і стилів. Українська література стає модерною за змістом і формою, і розвивається під гаслами духовного оновлення і національного відродження. Характерною ознакою була поява різноманітних літературних груп та організацій. Українське мистетство прагнуло розвиватися самобутньо, воно передбачало свою концепцію вперше озвучену Миколою Хвильовим - ідею "вітаїзму", чи "романтики вітаїзму", або "азіатського ренесансу". Але більшовизм на чолі із Сталіном вирішив безжально знищити хоч найменший прояв свободи духу і мислі, розстрілявши багатьох обдарованих митців, що своєю творчістю набирали широкого естетичного розмаху, який мав силу осягати космічні широти слова...
"Розстріляне Відродження" - один з найстрашніших періодів в українській історії, коли було розстріляно цвіт української нації - понад двісті (!) поетів, прозаїків, перекладачів, літературних критиків, літературознавців, викладачів, театральних діячів, як і сотні тисяч інших людей, які стали жертвами злочинного сталінського режиму в 30-ті роки ХХ століття.
1937 рік - пік репресій, коли було знищено найбільше жертв. Цьогоріч 75-та річниця того кривавого ювілею. То був період масового фізичного та духовного знищення, коли внутрішня свобода і дарований Богом талант були непростимими злочинами проти Кривавої імперії. Переслідувалось навіть найменше вільнодумство й найкволіші прояви національного духу.
Сьогоднішня ситуація в українському мистетстві, як і в суспільстві загалом, бажає кращого. Духовна деградація - це наче імпутування національної пам'яті, жаги свободи, та бажання естетичної поживи. Збайдужіння і цинізм паразитує на душі народу. Тому пора поставити перед собою ЗНАК ПИТАННЯ: "бути, чи не бути" нам на цій землі освяченій кров'ю предків. Ми повинні будити свідомість суспільства силою слова, бо воно було спочатку і буде завжди, та, головне, воно змушує думати.

Олександр Букатюк