Країна творчості JURAMAX
JURAMAX - найбільша творча мережа
талановитих українців у всьому світі.
Інші статті автора
Переглянули 56
Everdreamer
Everdreamer
Everdreamer
Everdreamer
luckiest_guy
luckiest_guy
luckiest_guy
luckiest_guy
Lican
Lican
Lican
Lican
V_Shevchuk
V_Shevchuk
V_Shevchuk
V_Shevchuk
Diana
Diana
0
Стаття
Щаслива з іноземцем?
Оксана Навроцька
Останнім часом дедалі частіше чую звідусіль: то сусідка, то сестра, а то й колишня одногрупниця, від якої я навіть очікувати такого не могла, вийшла заміж за іноземця. В чому причина? Чому українки масово шукають свого щастя за кордоном?

Тепер уже нікого не здивуєш звісткою про виїзд: хтось їде по зайву копійку, яку в Україні не може заробити, навіть маючи вищу освіту, хтось — на навчання, а ще хтось — для того, щоб дізнатися більше про традиції та звичаї інших народів. Та є й такі, які навмисне виїжджають заради успішного заміжжя. Саме ця категорія людей мене найбільше дивує і лякає водночас.
Особисто знаю чимало жінок і дівчат, які почуваються цілковито щасливими на чужині. Очевидно, таких дівчат багато.

Не подумайте, що я маю на меті знеславити та зганьбити їх. Просто я, керуючись власними принципами, прагну з’ясувати ситуацію та дійти якогось більш-менш об’єктивного висновку. Кожен із нас має свою голову на плечах і керується власними поглядами та досвідом. Але проти правди, як то кажуть, не попреш.

Усіх жінок, які офіційно проживають за кордоном і створили сім’ю з представниками інших національностей, я умовно поділила б на дві категорії: ті, які прагнули заміжжя, і ті, які зробили це за впливом певних обставин. Отож картина стає яснішою. Ось найпоширеніші історії розвитку подій.

Шлюб з іноземцем із великого й палкого кохання

Дівчина виїжджає за кордон для того, щоб здобути добру освіту чи, скажімо, за обміном. Знайомиться там із чоловіком, закохується і виходить за нього заміж. Але таких випадків не так уже й багато.

Моя давня знайома Оля, скільки я її пам’ятаю, завжди марила медициною. Закінчивши училище, вирішила подати документи в університет. Але тут її спіткала невдача. Як виявилося, родині, в якій батько працює електриком, а матір — учителем, не до снаги платити за навчання доньки. Тим паче, маючи двох дітей. Волею-неволею Оля почала пакувати речі для виїзду в США. Всі паперові справи вона владнала доволі швидко. Прагнула трохи заробити на навчання. Влаштувалася на роботу в кав’ярні, випадково познайомилася з хлопцем... Тепер вона живе в Штатах у власному будинку, вчиться на лікаря-кардіолога, має трирічну донечку та вродливого законного чоловіка, який дивиться на неї закоханими очима.

Фіктивний шлюб заради офіційного працевлаштування та життя

До прикладу, моя родичка, назвімо її Уляною, виїхала в Австралію. Вона не змогла жити в країні, яка забрала в неї обох її дітей. Її не влаштовувала не лише політична ситуація, а й суспільні стосунки. Розлучившися з чоловіком-алкоголіком і поховавши вже дорослих дітей, вона твердо вирішила виїхати геть — будь-куди, аби не згадувати, не чути й не бачити. Та й пенсія (основ­не джерело доходу) її не тримала. Товаришка, яка на той момент уже кілька років проживала в Австралії, знайшла старшого чоловіка-вдівця, якому потрібна була доглядальниця. Хоча навіть не так. Дядькові було самотньо, і сам він не міг про себе подбати: приготувати попоїсти, прибрати в домі, сходити на закупи. Уляні пощастило — мужчина виявився порядним і доб­рим. Зарплату платив вчасно, не надокучав захцянками й образливими пропозиціями. Жінка й досі там, в Україні відтоді не була. Лише просить, щоб її поховали на рідній землі, біля дітей.

Свідомий виїзд за кордон для подальшого заміжжя та легалізації

Жінка шукає будь-яку роботу в іншій країні, «чіп­ляється» за всі варіанти, щоб зустріти мужчину, ласого на українське, перепрошую, м’ясо.

Розповідей про таких «легких» дівчаток у мене назбиралося доволі багацько. Вони зазвичай дуже рано обирають для себе простий шлях. Вважають, що освіта їм ні до чого, закінчують школу й одразу починають шукати собі гідного жениха. Часто-густо цьому сприяють батьки: або мати свого часу зробила так само, або ж дівчинка проживала в родині, де їй не прищепили моральних принципів, або ж просто... життя навчило. Враховуючи нинішню ситуацію в країні, знайти «вдалого» дядечка стало складнувато, тож дівчата розширили свій кругозір і почали шукати за межами Батьківщини.

Олена народилася в селі. Узимку в хаті було страшенно холодно. Мати — прибиральниця в дитсадку, батько працював час від часу на будівництві. Через скруту батьки поїхали в Чехію, Олена залишилася вдома з молодшою сестрою. Приблизно через рік дівчата перебралися до батьків. Старшій було 13 років, коли вона пішла в чеську школу. Вже тоді вона усвідомила: ситуацію треба брати у свої руки. У 17 років дівчина завагітніла від свого хлопця з коледжу. Він — її ровесник, на кілька місяців молодший. Тепер Олена здобуває вищу освіту, живе з чехом, має від нього сина. Каже, що дуже втішена таким життям, бо має все необхідне й багато подорожує. А цього їй хотілося ще з дитинства...

Трохи інша історія трапилася з Христиною. Вона — родом із невеликого містечка. Хворий брат, батько-журналіст, якому затримують зарплату, матір, яка мала невелику ятку на ринку і щодня торгувала там нехитрим крамом, — усе це доводило дівчину до відчаю. Батьки ледь зводили кінці з кінцями, щоб допомогти доньці здобути омріяну вищу освіту й диплом перекладача. Христина поїхала за кордон, навчаючись на третьому курсі. Вчилася вона добре і знала мову, тож її відразу взяли офіціанткою в кафе. Пробувши там кілька місяців, дівчина навідріз відмовилася повертатися додому. Лише завдяки тривалим умовлянням батьків вона все ж повернулася: лише задля того, щоб закінчити навчання. На той час у неї вже був багатий одружений чоловік із двома дітьми, який, однак, утілював всі побажання дівчини в життя. Тільки-но Христина отримала диплом, одразу почала збирати валізи. Залишатися тут вона більше не могла. Та й матір уже змирилася: з донькою неможливо було розмовляти, вона постійно лаялась і виявляла своє незадоволення. Відтоді минуло трохи більш ніж рік. Христина кілька місяців тому вийшла заміж за німця. До того працювала покоївкою у швейцарському готелі. Переглядаючи весільні знимки, я так щиро намагалася розгледіти в очах молодят іскорки кохання, а натомість побачила лише фальшиві широкі усмішки. В нас так усміхатися не вміють.

Кожна з цих історій — індивідуальна. Але, втім, вони такі подібні!
http://www.gazeta.lviv.ua/life/2013/05/30/11335
16 лип 2013 о 14:48
цікаво написано, дуже різні історії. бо зазвичай про закордоння пишуть однобоко - або біди тяжкі (цікаво, чого ті, які так жаліються, все ж там залишаються), або рай і гроші падають з неба сама живу не в Україні, і часто траплялося, що знайомі, які не були за кордном, краще знають, як там є, ніж я
у вас видно аналізування питання, відкидання стереотипів, представлено багато аспектів, і це добре. а ще було б цікавим почитати про шлюби хлопців з іноземками) здається, таких досить мало
16 лип 2013 о 16:04
Melaverde, Все, про що я пишу - мушу чути і бачити сама, по-іншому працювати не можу. Про українських хлопців, які одружилися з іноземками, мені не відомо. Але, бачте, такі статті майже нікому непотрібні, за них журналістам не платять. А якщо і щось публікують, то конче мають вирізати найголовніше, залишивши сухий каркас.
16 лип 2013 о 16:34
Melaverde, Кожна з цих історій - індивідуальна. Але, тим не менше, така подібна! Не з доброго життя і нудьги жінки покидають свої домівки - батьків, родичів, братів і сестер. Молодь не може отримати хорошу освіту, бо навчання платне, а бюджетних місць вкрай мало. Роботи, яка б нормально оплачувалась, теж немає. Вірно зауважив мій знайомий, який вперто шукає роботу вже кілька місяців поспіль: "Складається таке враження, що нам скоро доведеться ставати на коліна і просити в роботодавців, аби ті дозволили видраяти туалет. Бо ж жити за щось треба..." Старшому поколінню теж несолодко. А про пенсіонерів я взагалі мовчу. Недавно стояла з мамою в черзі, перед нами бабця купувала хліб. Вона простягнула продавчині жменю копійок і попросила четвертинку, бо на більше грошей не вистачило... Я ніколи не забуду очей тієї бабці, якій мама таки дала буханку, і те, як вона той хліб цілувала... Думаю, що не лише я бачу такі образки з життя. Саме тому молодь не хоче дочекатися старості тут, на Україні. Хоче втекти, забути і згадувати, як страшний сон...
16 лип 2013 о 16:36
Цей журнал є унікальним творінням молоді з креативними поглядами на життя та бажанням реалізувати своє творче покликання.
Країна творчості JURAMAX. Випуск №7
Країна рукоділля
Ромашки, кольє, кульчики, ромашка, квіти, полімерна глина, бісер, стрічка, біжутерія, рукоділля, ручна робота
Ромашки
Melaverde
Melaverde
Рукоділля
ЙожеГ, ручна робота, рукоділля, іграшка, тварини, валяння
ЙожеГ
EzhiCo
EzhiCo
Рукоділля
маска, маска, вітражні фарби, глина, розмальовування, скульптура, ліпнина, рукоділля, ручна робота
маска
Claire
Claire
Рукоділля
, ручна робота, кераміка, кулон
Nadia
Nadia
Рукоділля
Країна письменників
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2020