Оксана Навроцька

За результатами досліджень, 48 % української молоді, що вже отримали вищу освіту в Україні, мають серйозні наміри виїхати за кордон. Практично половина опитаних (48 %) відповіла, що планує виїхати в іншу країну на постійне місце проживання, 43 % сказали, що лише розглядають можливість пошуку роботи за кордоном, а 4 % респондентів відповіли, що не планують нікуди виїжджати з України. Такі дані наводить кадровий портал HeadHunter, у листопаді 2012-го року.

При виборі країни для навчання студенти керуються різними критеріями - починаючи від власних фінансових можливостей, любові до тієї чи іншої культури, і, закінчуючи знанням мови та оцінкою перпективності навчального закладу. Чи не найголовнішим фактором того, чому українці масово обирають Польщу для отримання вищої освіти, є культурна близькість та розгалужена мережа контактів.

Молоді люди, які сьогодні перебувають в Польщі, наголошують на очевидності переваг вищої освіти в цій країні. Вартість навчання в польських ВНЗ зазвичай є не надто нижчою від вартості навчання за схожою програмою в Україні. Так, наприклад, студенту у Польщі доведеться викласти з кишені від 700 до 3000 євро за семестр. Проте, якість освіти і шанси на працевлаштування все ж вищі.

Радник Посольства Польської Республіки в Україні з питань науково-освітньої співпраці Анна Кузьма наводить офіційну статистику чисельності українських студентів у польських ВНЗ: у 2009/2010 навчальному році - 2400 осіб, у 2010/2011 – 3800, в 2011/2012 - 6500, а в 2012/2013 навчальному році (за попередніми даними) - близько 8000.

Вибір за нами

Польські навчальні заклади та дослідницькі центри пропонують українцям великий вибір програм (як короткострокових, так і довгострокових), що пов’язані, здебільшого, зі сферою вищої освіти або з сектором громадських організацій. Взяти участь в більшості польських освітніх програм не так важко, оскільки слід подати досить невеликий комплект документів і пройти співбесіду. Польща, як і інші європейські країни, впровадила болонські норми і стандарти в освіті.

Дипломи польських навчальних закладів визнаються у всіх країнах Європи і в більшості країн світу, при цьому не потрібне додаткове їх підтвердження. Сама ж система освіти в Польщі функціонує відповідно до норм загальноєвропейської схеми (ECTS). Також освіта в Польщі відповідає Міжнародним нормам класифікації освіти (ISCED). На відміну від українських дипломів, що визнаються лише в Україні та країнах пострадянського простору, дипломи польських вищих навчальних закладів дають більші можливості на працевлаштування і в Україні, і за кордоном. При чому в деяких випадках додаток до диплому видається англійською мовою. Але в Україні отримати визнання польського диплома непросто. Процедура нострифікації досить складна і вимагає доволі багато часу. Тому випускнику залишається або пройти відповідні курси в одному з ВНЗ України, або ж скласти відповідний іспит. Єдина перспектива для спеціаліста з дипломом європейського зразка – влаштуватись на роботу в зарубіжну фірму, яка відкрила тут свій філіал. Такого працівника роботодавець візьме з радістю. А ось про державну роботу доведеться забути – до того часу, поки не отримаєш «український» диплом. І це не єдиний нюанс, який трапляється у практиці працевлаштування фахівців з європейським дипломом в Україні.

Суттєвою перевагою європейської освіти є те, що протягом року є дві вступні кампанії: з початком навчання - 1 березня, або ж 1 жовтня, що дозволяє уникнути втрати цілого року для абітурієнтів, що з певних причин не змогли розпочати навчання восени.

Більшість іноземних студентів навчається у Варшаві, Кракові, Любліні, та інших академічних центрах, таких як Гданськ, Познань і Лодзь. Вся процедура вступу до польських ВНЗ за допомогою Програми "Європейська Освіта" відбувається в Україні. Програма представляє в Україні 18 польських ВНЗ та має повноваження проводити інформаційну та вступну кампанію від їх імені з правами приймальної комісії.

Бюрократія minimorum

Для того, аби стати студентом Польського ВНЗ, необхідно обрати навчальний напрям та спеціальність, пройти кваліфікаційну співбесіду, після чого слід надати необхідний пакет документів та укласти Договір з Програмою "Європейська Освіта". Якщо ж студент іще не закінчив навчання в Україні, то від нього під час співбесіди не вимагатимуть диплом. А це доволі зручно, оскільки молоді люди досить часто їдуть в Польщу для отримання другої вищої освіти чи наукового ступеня європейського зразка, і не хочуть витрачати багато часу на збір документів та іншу "паперову" тяганину.

Лише після того, як абітурієнт отримав підтвердження про зарахування до обраного ВНЗ, йому необхідно подати наступні документи:

Ксерокопію національного паспорту;
Ксерокопію ідентифікаційного коду;
Ксерокопію свідоцтва про народження;
Ксерокопію закордонного паспорту;
Атестат про середню освіту та додаток до атестату;
Медичну довідку для вступу до ВНЗ;
Сертифікат про проходження курсів польської мови (за вимогою партнерського ВНЗ);
Диплом бакалавра/магістра та додатки до диплому (при вступі на магістратуру чи другу вищу освіту).
Набір документів практично не відрізняється від нашого. Сертифікат про зовнішнє оцінювання, зрозуміло, не протрібний. Тільки атестат має бути з апостилем (міжнародною легалізацією документу). Окрім того, все це має бути офіційно перекладено. Іспит з польської складати треба в залежності від: а) мови, на якій навчатимешся; б) навчального закладу.

Важливим є той факт, що вступ відбувається в Україні без іспитів, а лише на основі кваліфікаційної співбесіди. Але до початку навчання необхідно пройти курси польської мови та отримати сертифікат після відповідного тестування. Як зазначено на сайті "Європейська освіта", вступ відбувається "без ЗНО, хабарів, черг і списків".

Особливості освіти по-польськи

У більшості польських університетів, протягом періоду навчання, можна вибирати собі курси предметів. Приблизно це 1/3 усіх предметів. 2/3 з них є обов’язковими. Вибір предметів більший, ніж у нас, вони більш спеціалізовані. Студенти не поділені на групи, лише на курси, оскільки вони самі створюють свій розклад занять. Вони реєструються на предмети через електронну систему, яка називається USOS. Загалом усе в університетах більш комп’ютеризовано, «інтернетизовано». Наприклад, кожен викладач має свою офіційну електронну адресу, за допомогою якої можна з ним зв’язатись. Також кожен викладач має свої години консультацій, коли можна до нього прийти.

Для студентів з картою поляка навчання безкоштовне. Університети також дають їм стипендії (різні за обсягом). Карта поляка видається особі в тому випадку, якщо вона має польське походження, вважає себе приналежною до польського етносу і при цьому володіє польською мовою та вважає її рідною мовою. Абітурієнт, що володіє Картою Поляка, має право на 30 % знижки на навчання в державних установах.

Щодо стипендій - тут є різні варіанти. Якщо подаватися на стипендіальну програму для іноземців, то карти поляка не треба. Якщо ж вступаєш у польський ВНЗ як іноземець, то навчання майже у всіх випадках буде платним. Варто зауважити, що є перелік умов, враховуючи які іноземець може поступати на тих же правах, що і поляк. Для українців, найімовірніше, це або карта поляка, або засвідчення про польське походження, яке можна отримати після трирічної співпраці з польською організацією. Таке засвідчення, "опінія про польське походження", видає організація, а затверджує Посольство Польщі в Києві.

Перші спроби: досвід українських студентів

Анастасія Цима (зараз – студентка Вроцлавського університету) закінчила філософський факультет в ЛНУ імені Івана Франка. Вирішила, що хоче далі продовжувати навчання і розвиватися в тому ж напрямку. Проте в Україні такої перспективи вона для себе не знайшла. Зрештою, їй довелось шукати університет зі схожою програмою та курсами. Як вона сама зауважує, то обрала Польщу саме тому, що там отримала змогу самостійно обирати собі спеціалізуючі курси. Настя ділиться враженнями від навчання:

"Я навчаюсь в Університеті Вроцлавському. Мовою викладання у нас є польська. Але на рівні магістра ми багато читаємо іноземної літератури англійською.Політехніка Вроцлавська вимагає від студентів рівень знання мови В2/с1, а це багато, тим більше, як на точну спеціальність. Наш університет не вимагав складання їнього екзамену, але ми отримали в результаті проходження мовно-адаптаційного курсу сертифікат про знання мови. Тож тепер два роки будемо відвідувати заняття з польської, після чого я складатиму іспит. Умови навчання, в принципі, досить лояльні. система освіти тут орієнтована на студента. Якщо хожеш - відвідуй загальний план занять, хочеш - оформлюй індивідуальний. Ти просто записуєшся лише на ті курси, які хочеш. Відвідування лекцій не є чимось обов'язковим, але іноземці рідко їх пропускають через проблеми з мовою. Тому намагаємось приходити завжди.

Вроцлав, на мою думку, не є вдалим зразком організації системи освіти. Це місто "нових", тому всі підтримують, допомагають і т.д. В Кракові, наприклад, ти б так не почувався. Робота для іноземців є. Але важко встигати з першим і другим. Я заледве встигаю з навчанням - повільно читаєш, повільно пишеш, повільно думаєш. Першого семестру, в усякому разі, на роботу розраховувати не варто. А щодо самої роботи - то знайти підробіток в якомусь закладі громадського харчування зовсім не важко. Нелегальність роботи не надто обмежує її вибір. В цілому, коли отримаю карту побуту, - буде легше."

Інша студентка - Марія Оробець розповідає, що у Вроцлаві їй довелось добряче набігатись, аби отримати студентський, читацький, карту для проїзду тощо.

"Тут усюди треба заповнювати анкети. У Варшаві усе простіше. Гуртожиток тут набагато дорожчий, ніж у нас. У місяць треба платити від 350 до 450 злотих, залежно від того, в яких умовах жити. Крім того, дорогий проїзд. За один студентський квиток – 1.50 зл., а повний – 3 зл. Ми собі купили картки на 3 місяці за 120 злотих. На їжу в місяць на одного потрібно витратити 300-400 злотих (аж ніяк не шикуючи), переважно ми готуємо самі в гуртожитку. Прожитковий мінімум в Польщі - 1500 злотих"

Оксана Левицька, яка вже кілька років живе в Польщі, твердо переконана, що можливості вищої освіти в цій країні набагато ширші, ніж в Україні:

"Незважаючи на те, що я тут чужоземка, ставлення у будь-яких закладах, установах і підприємствах до мене набагато людяніше, приязніше, ніж в Україні. Загалом люди (викладачі в тому числі) дуже милі. Для підприємництва (легального) також більше можливостей, тільки було б бажання і хист. Питання про освіту надто широке, бо можна сказати дуже багато. Дуже мене здивували стосунки між студентами і викладачами - цінується індивідуальність. Велика повага і довіра до студента. Загалом, система освіти побудована на вузькій спеціалізаціїї кожного викладача. Можна вибирати собі предмети, мови, які студенту найбільше імпонують, і є близькими до сфери його зацікавлень і майбутної праці. Звичайно, менталітет України і Польщі відрізняється. Загалом, тут більш приємні і культурніші люди, які мають вищий інтелектуальний рівень (хоча, тут питання спірне), немає такого "колективізму"(homo soveticus), як у нас.

Я виїхала в Польщу, бо хотіла нормального ставлення до себе і своєї дитини. Не бажала займатися корупцією, бюрократією, крадіжками, обманами і "підлизуваннями" до начальства. Найбільші труднощі в мене виникли з адаптацією - мова, звичаї, політичний і етичний порядок в суспільстві.

Я і надалі залишатимусь в Польщі: жити, працювати. Додому приїжджаю на всі великі свята; також частоз рідними спілкуємося по скайпу."

Марія Оробець занепокоєна проблемою працевлаштування в Польщі:

"Щодо перспектив, то тут така сама проблема з роботою, як і у нас. Усім потрібні люди з вищою освітою, з дворічним досвідом роботи, із знанням кількох іноземних мов. А от що робити людям, які тільки закінчили університет і ще не встигли здобути досвід, невідомо. Багато поляків їде у Німеччину і Великобританію на заробітки. От я не маю права на офіційне працевлаштування.

Менталітет відрізняється, але це не надто відчутно. Моя подруга каже, що у нас люди намагаються виживати, а тут намагаються жити добре, бо у Польщі вищий рівень життя. Але, загалом, ми схожі. Хоча в університеті викладачі більш демократичні, ніж у нас, дистанція між викладачем і студентом менша.

Оскільки у Польщі головна релігія – католицизм, наших свят вони не святкують, у них нема вихідних на наше Різдво і Пасху.

Я вибрала Польщу, бо хотіла поїхати подивитись на життя в інших країнах, крім того, повчитись де-інде. Тим більше, що після закінчення університету хорошої роботи одразу не знайдеш, а так я отримую стипендію. Дізналась від знайомих, які були на подібній програмі. Мене підтримали і родичі, і друзі, і викладачі з моєї кафедри. Переваги є у системі навчання. Хоча, поляки ще не зовсім перейняли європейський досвід, залишилось щось із совдепії. Наприклад, методи роботи деяких викладачів. Корупції такої, як у нас, немає. Я не стикалась із нею взагалі, хоча чула, що вона й там не вимерла. Медичне обслуговування краще. Мені у Польщі ставили гіпс,і зробили це безкоштовно, були зі мною максимально ввічливими. Разючих відмінностей культур, як на мене, немає. Єдине, що можу виокремити, це те, що у поляків більш європейське обслуговування, та й мислення наближене до західного.Планую далі вчитись за кордоном. З родиною постійно спілкуюсь по скайпу. Їжджу приблизно раз на 2 місяці, оскільки від Вроцлава до Львова все ж далеченько»

Анастасія Цима:

"Загалом, Польща, і, що головне - поляки, позитивно налашовані до кваліфікованих мігрантів. Основні проблеми, які трапляються тут з українцями, пов'язані з відсутністю відповідної соціалізації та навичок. Кваліфіковані робітники досить швидко знаходять роботу, студенти теж. Але це нелегально.. Щодо легальної роботи - треба зацікавити роботодавця, щоб він оформлював тобі документи. Ти будеш постійно прив'язаний до нього, а це означає, що він має в тобі бачити перспективи.

Польщу я обрала тому, що тут немає особливих складнощів з мовою. Тут дуже кваліфіковані викладачі, порівняно з нашими. Але ти сам маєш знати, які курси відвідувати, що можна пропустити, а що - ні. Якщо ти чогось не зробив, викладач радо прийме тебе на консультації, і ніколи не дозволить собі якось зверхньо висловитися щодо тебе чи інших студентів. Студенти чудово розуміють те, що мають самі відповідати за свої знання. Правду кажучи, вчитися тут важко. Щоправда, студенти, які вступили на перший курс, не відчувають подібних труднощів.

Польську мову я вивчила за 4 місяці. Але коли приїхала, то відчула, що погано її знаю. Зрештою, подібний досвід був у всіх. Чимало проблем і перешкод становить адаптація до бюрократичної системи. Але, насправді, ті, хто сюди приїхав, не хочуть повертатись назад, адже тут ти відчуваєш себе набагато вільніше. Проживання в Польщі в дечому навіть дешевше, ніж в нас. Тут я собі дозволяю те, чого не дозволяла вдома".

Я не планую повертатися в Україну. Планую далі вчитися на доктора з філософії в герменевтиці. За 6 років, мабуть, викладатиму (2 роки магістра і 4 роки докторату). На даний момент мені допомагають батьки, але в наступному році, можливо, отримаю стипендію від одного фонду. Також сподіваюсь на те, що семестрі мені дадуть стипендію за успіхи в навчанні, але вона надзвичайно маленька - лише 450 злотих. Для порівняння - тільки гуртожиток коштує 370 злотих."

*Оксана Навроцька, спеціально для порталу "Навігатор"

http://navihator.net/articles/view/id/162