Проблеми, з якими стикаються пацієнти.

Мало хто з нас замислювався, хто такий пацієнт і що втрачає людина, яка тимчасово або й назавжди отримала статус: "пацієнт".

Захворювання або каліцтво є одним із джерел страждань, тому що вони неминуче ведуть до втрати. Це проявляється у пониженні фізичного та розумового функціонування.

Людина, яка стає сліпою, глухою, паралізованою або втрачає контроль рухів чи життєво важливих функцій організму, а також ті, що в силу своєї хвороби втрачають здатність тверезо міркувати, відчувають втрату. Зміна у фізичному вигляді - це в певній мірі теж втрата. Наприклад, у випадку видалення зуба, ампутації чи навіть при простій подряпині. Процес втрат також супроводжує процес кардинальних змін в оточуючому середовищі, зміни суспільної ролі.

1. Втрата самосприйняття.

Втрата функцій або зміна попереднього фізичного вигляду призводить до втрати особистості. Деякі пацієнти відчувають, що вони фактично померли. Важливо усвідомити, що так чи інакше фізичні вади видимі для інших. Пацієнт, до певної міри, втрачає своє "я".

Те, як проявляється ставлення до хворого, може стати важливим фактором у процесі виздоровлювання. Варто подумати, як можна допомогти пацієнтові усвідомити відчуття власної вартості перед лицем такої тяжкої правди.

2. Втрати пов'язані із госпіталізацією.

Не всіх травмованих або хворих поміщають у лікарню, проте велика кількість людей госпіталізується. Перебування хворого в будь-якому медичному закладі сприймається болюче майже кожним. Перш за все, впливає на особисте життя людини, на життя сім'ї, оточуючих та друзів. А також з'являються економічні проблеми - втрата роботи, витрати, пов'язані з лікуванням.

Крім цього, пацієнт усвідомлює, що перевезення до лікарні сигналізує про те, що сам він не може впоратися із хворобою. І це також негативно відзначається на психо-емоційному стані.

"... Я відчуваю, ніби щойно повернулася з незнайомого, чужого краю, про який варто написати... Цей край - лікарня, ціла країна, справжній всесвіт, - потрапляючи в який, ви швидко та невідворотно поринаєте у роль пацієнта. Це трансформує вашу особистість і порушує впевненість у собі: ви чуєтесь туристом серед безкрайньої небезпечної землі." ( Мег Грінфілд )

3. Втрата домівки.

Пацієнти сумують за домашнім затишком, комфортом та безпекою. Змінюється розпорядок дня, харчування, немає можливості переглядати улюблені телепередачі, навіть сон не такий міцний і цілющий, адже немає свого зручного ліжка, подушки й покривала.

4.Втрата приватності.

Відірваний від дому і поміщений в палату з незнайомими людьми, пацієнт відчуває втрату власної території. Двері до палати не замикаються, неможливо поплакати або побути наодинці.

5. Втрата незалежності.

Більшість оздоровчих засобів тягнуть за собою великі обмеження незалежності. Наприклад, майже цілий день пацієнта розписаний по хвилинах, відвідування по графіку, прописується дієта, забороняється пити та палити, встановлені години відпочинку.

6. Відсутність системи підтримки та осуд щодо хворих.

Якщо немає підтримки, страждання пацієнта посилюються. Суспільство, в якому ціниться молодість, самостійність та незалежна діяльність, хвороба часто є причиною "затаврованого" становища людини в суспільстві. Осуд - це атрибут, який змушує дискредитувати людину. Наприклад, хворі на СНІД чи неповносправні почувають себе менш вартими, ніж інші. Витріщившись на таку людину, ми тільки сприяємо загостренню цього почуття.

Спотворення зовнішнього вигляду через хворобу чи нещасний випадок не несе за собою спотворення особистості. Але саме ми своїм негативним відношенням гасимо світло в тендітній душі, яка в цей час потребує найбільшої турботи.

Одним із найголовніших елементів в успішному поверненні пацієнта в суспільство є допомога оточуючих людей та усвідомлення хворими, що вони не є самотніми та покинутими.