Країна творчості JURAMAX
JURAMAX - найбільша творча мережа
талановитих українців у всьому світі.
Інші статті автора
Переглянули 56
Everdreamer
Everdreamer
Everdreamer
Everdreamer
luckiest_guy
luckiest_guy
luckiest_guy
luckiest_guy
Lican
Lican
Lican
Lican
V_Shevchuk
V_Shevchuk
V_Shevchuk
V_Shevchuk
Diana
Diana
0
Стаття
Замки України. Олеський замок
Олеський замок є найдавнішим і, напевне, найвідомішим замком Львівщини, відродженим з цілковитої руїни. Зараз це – філіал Львівської Галереї Мистецтв, де виставлені зразки декоративного та ужиткового середньовічного мистецтва, дерев’яні скульптури загадкового майстра Пінзеля, роботи якого відносяться до візантійської школи. На думку фахівців, його твори за майстерністю суперничають із роботами Мікеланджело. Вчені досі намагаються з’ясувати справжнє ім’я генія.
Замок увібрав архітектурно-пластичні мотиви стилістики ренесансу і барокко. Площа займає близько 2000 кв. м. На даний час збережений та реставрований замок, що в основному сформувався в XVI – XVIІІ ст. і складається з двох півовальних двоповерхових корпусів, мурованих з каменю та цегли, та замкового подвір'я з надбрамною баштою між ними. На території Олеського замку розташований унікальний колодязь глибиною 42 метри, правда, через землетрус частина колодязя обвалилася. До наших днів розчистили тільки верхніх 25 метрів. За часів постійних військових негараздів колодязі будувалися не тільки для води, а також як потайний хід, про який знало тільки дуже вузьке коло людей. Є думка, що колодязь Олеського замку не виняток, і в ньому також існували потаємні ходи. Поки що це не доведено.
Замок відродився в 70-і роки ХХ століття, коли, напівзруйнований і запущений, він був переданий до рук директора Львівської галереї мистецтв, Бориса Возницького. Зацікавлені можуть за символічну плату прогулятися по замку, розглянути тогочасний інтер'єр, меблі, живописні полотна і скульптури.
Перша письмова згадка про Олеський замок датується 1327 роком, коли він перейшов у володіння Юрія – сина мазовецького князя Тройдена і руської княжни Марії. Юрія запросили бояри на галицько-волинський князівський престол після того, як згас рід Романовичів. Ця дата дозволяє припустити, що замок побудував один із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича – Андрій або Лев. Є версія, що після навали Чінгісхана в 1241 було розгромлено місто Плінськ (10 км. від Олеська). То ж втікачі могли закласти основи нового міста і побудували насамперед укріплення.

Підвищення, на якому збудували замок, було основою укріплення. Нижче, по схилу гори, кільцем проходив вал із частоколом, а далі – ще одна лінія оборони, – вал з ровом, залитим водою. Пагорб оточувала заболочена непрохідна рівнинна територія. На вершині було збудовано фортечний, овальний в плані мур, близько 130 метрів за периметром.

Боротьба між Литвою, Польщею та Угорщиною за вигідний розподіл української спадщини в ХІV ст. винесла Олесько на політичний горизонт. Тоді битви за Олеський замок мали важливе стратегічне значення як ключ до Волині чи Галичини, і власне тут проходила демаркаційна лінія державних кордонів. Положення замку зумовило постійну боротьбу за нього та часті зміни власників. З 1340 року володарем Олеської фортеці став литовський князь Любарт, а у 1366 році її відвоював польський король Казимир Великий. Згодом замок перейшов у власність князя Владислава, який в 1375 році передав Олеський замок, разом з Рогатином і Тустанню, у власність галицькому єпископу. Це викликало протест руського населення. Вибухнув бунт і замок на два роки (до 1377) перейшов у руки повстанців. Угорський король, приборкавши повстання, розмістив у замку свій гарнізон, що мав охороняти навколишні землі від зазіхань литовців. Литовський князь Любарт не втрачав надії повернути собі Олесько, його загони частенько перевіряли міцність замкових мурів та рівень готовності гарнізонних вояків. Угорцям це дуже не подобалось, тому відразу після смерті короля, в 1382 році за викуп вони віддали замок литовцям.
Після об'єднання Польщі і Литви в 1385 (Кревська унія) Олеський замок став прикордонним форпостом литовського князя Свидригайла.
У 1432 році Олеський замок після тривалої облоги був здобутий військами польського короля Владислава Варненьчика і переданий разом із навколишніми землями у вічне користування Янові із Сєнна, синові Добєслава, нащадки якого почали називатись Олеськими. Пізніше замок перейшов до родин Каменецьких і Гербуртів.
З 1647 року замок перейшов у власність Андрія Конєцпольського, а 1725 з року його купили Жевуські. Цей рід довів замок, по суті, до руїни. Незважаючи на величезні прибуткb, вони через надто «веселий» спосіб життя потрапили в борги, і їхні маєтки наприкінці XVIII ст. пішли з молотка.
1882 року Олеський замок, як державну пам'ятку, купило Товариство опіки над замком в Олеську. У свої подальшій історії замок багаторазово страждав від руйнацій: декілька пожеж і сильний 15-хвилинний землетрус 1838 року спричинили значне руйнування мурів замку, також було сильно пошкоджено його ліве крило. А вже за совєтських часів 1951 року сталася нищівна пожежа фортеці від удару блискавки. Незважаючи на все це, замок вистояв. Коли Галичина була приєднана до СРСР, в замку організували табір польських військовополонених. Тільки з 70-х років минулого століття тут виставлена експозиція Львівської Галереї Мистецтв.
Під замком, там, де є химерні скульптури і трохи далі, там де пливе невеличка річка з містком, яка нагадує болото, кажуть можна почути зітхання душі, що не може знайти спокою. Існує романтична і трагічна легенда з тих часів про нещасливе кохання молодого Адама Жолкевського, котрий постійно сватався до дочки Даниловича, який був українським магнатом і власником замку. А той звичайно, хотів бачити свого зятя багатим і впливовим, а Адам, на його думку, далеко не відповідав цим критеріям. Отже, якось настав той час, коли Жолкевський під час гри в карти захотів отримати чітку відповідь. А коли почув відмову, то в тому ж залі привселюдно покінчив із собою. Його, як самогубця, не ховали на цвинтарі, а просто закопали біля самого замку. Розповідають, що десь між північчю і світанком тіні двох людей блукають темними коридорами, але ніяк не можуть зустрітися, тільки відлуння чути по всіх кімнатах.

Ще одна з багатьох легенд стосується монастиря капуцинів з костелом Святого Антонія неподалік Олеського замку. Колись давно, власне на день Святого Антонія монах, чех за походженням Ян Каспер стрибнув у глибоку криницю. Він зіпсував свято тисячам прочан, що прийшли в монастир на відпуст і чудодійне зцілення. Брати по вірі були впевнені, що Бог простить йому цей гріх, адже Ян був душевнохворим. Про цей прикрий випадок навіть зроблено запис у літопису замку. Однак кажуть, що дух монаха не заспокоївся.
Народна версія цієї легенди трохи інша. Вона говорить, що при житті монах Ян був лихої слави, бо ходив до легковажних жінок. За це його замурували живцем десь між товстезними стінами, прирікши на голодну смерть. Під час реконструкції начебто знайшли його скелет, але за чиєюсь нерозумною витівкою кістки спалили. Цей переказ настільки популярний в Олеську, що його мешканці стверджують, ніби часто бачать тінь ченця під монастирськими стінами.
11 вер 2012 о 15:04
Ще немає жодного коментаря
Країна художників
, малювання, картина, акварель, око, художник
tanya
tanya
Картина
перша, малювання, художник, картина, графіка, мандала, маркер, папір
перша
S-vetka
S-vetka
Картина
, троянда, квіти, чорно-біле, картина, малювання, художник
NaDia_Art
NaDia_Art
Картина
Дашуля)))), малювання, кольорові олівці, папір, графіка, портрет, дівчина
Дашуля))))
AnnaKris
AnnaKris
Картина
The HARDKISS, малювання, художник, картина, портрет, папір, графіка, дівчина, кольорові олівці, музика, акварель, акварельні олівці, The Hardkiss, Юлія Саніна
The HARDKISS
DimaCHE
DimaCHE
Картина
Країна письменників
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2020