Країна творчості JURAMAX
JURAMAX - найбільша творча мережа
талановитих українців у всьому світі.
Інші статті автора
Переглянули 56
Everdreamer
Everdreamer
Everdreamer
Everdreamer
luckiest_guy
luckiest_guy
luckiest_guy
luckiest_guy
Lican
Lican
Lican
Lican
V_Shevchuk
V_Shevchuk
V_Shevchuk
V_Shevchuk
Diana
Diana
0
Стаття
Про «Останні дні на Марсі» та «Армію Франкенштейна», або Кінематограф імені Едварда Вуда-молодшого
Про «Останні дні на Марсі» та «Армію Франкенштейна», або Кінематограф імені Едварда Вуда-молодшого
«Армія Франкенштейна»
Жанр: Фантастичний бойовик жахів.
Режисер: Річард Рапгорст.
Світова прем’єра: 26 січня 2013 року.
Вікові обмеження: 17 років.

«Останні дні на Марсі»
Жанр: Фантастичний трилер.
Режисер: Рорі Робінсон.
Світова прем’єра: 20 травня 2013 року.
Вікові обмеження: 13 років.

Фільми, про які йтиметься в даній рецензії, здавалося б, не схожі одне на одного абсолютно: «Армія…» - фільм жахів про Другу світову війну, «Марс…» - фантастичний фільм про космос. Що може об’єднувати ці фільми? Відповідь проста – трешовість та безґлуздість, які будуються на зомбі-складовій. А також, аналогії з фільмами Едварда Вуда-молодшого. Одразу, хто не знає, Ед Вуд – засновник трешу в кінематографі й кінематографіст, якого визнали найгіршим режисером в історії світового фільммейкерства. Думаю, подальша розповідь дасть розуміння таких порівнянь.
Почнемо з «Армії Франкенштейна» (Frankenstein’s Army). Американський фільм про події кінця Другої світової війни, в якому ми спостерігаємо за пригодами групи радянських воїнів, закинутих глибоко на німецьку територію. Група шукає зниклих розвідників. Натомість знаходить випалене селище, гори спалених трупів й божевільного дідуся-фермера. Він обіцяє солдатам показати їх побратимів, натомість приводить тих до пекла – в надсекретну нацистську лабораторію доктора Франкенштейна. Далі за списком: надпотужні надлюди з надможливостями, яких створив онук давно відомого нам ще з літератури злого (?) генія. Але ці надлюди є швидше зомбі без мозку та емоцій, аніж люди. До того ж це не просто зомбі – вони оснащені різноманітними корисними для вбивства засобами: замість шкіри в них броня, замість рук (подекуди й ніг) у них пили, болгарки, серпи й молоти тощо. Це нова, керована лише доктором Франкенштейном, армія, за допомоги якої він хоче спинити війну й захопити цілий світ собі. Отакий невигадливий та невибагливий сюжет.
Звідки аналогії з Едом Вудом? Сюжетна аналогія: фільм «Наречена монстра» (Bride of The Monster, 1955 рік), в якому за сюжетом на болоті в закинутому будинкові живе схибнутий російський учений доктор Воронофф й за допомоги атомної енергетики намагається винайти надлюдину. Далі все за награною схемою і в результаті всі померли. Звичайно, що Ед Вуд не був новатором в царині таких сюжетів, але саме цей його фільм першим спадає на думку, при перегляді «Армії…».
Аналогія за спецефектами та якістю зйомки з тим самим фільмом Вуда. Здавалося б, розрив у часі та технологіях біля 60-ти років, а не змінилось нічого. З того сумно.
Окремо висловлюсь по ляпам фільму. Знято його у вигляді документального фільму (тобто, головний герой весь час за камерою, яку нібито тримає, й фільмує все, що відбувається довкола). Час – кінець Другої світової війни. Звідки тоді на фронті кольорова камера, яка взагалі була рідкістю в тогочасному СРСР? Величезний комуністичний пафос героїв фільму (звертання одне до одного тільки на товариш, звеличення імені Сталіна тощо) можна було б зрозуміти в радянському кіно, але аж ніяк не в сучасному американському. Тим паче, що деякі персонажі навіть не належать до «радянського народу». І поруч з цим гіперболізована звірячість радянських солдат також трохи від себе відштовхує. Адже, попри те, що звірства існували в ті часи з усіх боків, виглядає так, що кожен комуніст є обов’язково садистом. В кінцевому підсумку фільм хоча й дивиться на одному диханні й спокійно, але лишає за собою гіркий осад деградованого кінематографу. У Вуда, принаймні, таке кіно було новаторством, й сьогодні є визнаною класикою (хай і зі знаком мінус).
Другий заявлений фільм – «Останні дні на Марсі» (The Last Days on Mars) лишає по собі ще більший негативний осад. Від нього хоча б очікування більші були. Фільм знято ніби як на злободенну тему, яку останнім часом широко освітлюють в пресі – подорож людини на Марс. От ми цього року вийшли на один з останніх етапів відправлення першої експедиції, оголосивши імена майбутніх мешканців Марсу; запустили на днях потужний марсохід, який має дослідити наявність на Марсі метану. На тлі цих подій фільм про колонізацію Марсу виглядає вчасним і доречним. Але не з таким же сюжетом!
Ми спостерігаємо події недалекого майбутнього. Друга міжнародна експедиція на Марсі добігає свого кінця. Члени експедиції готуються за добу вирушити в подорож на Землю. Вони зібрали достатньо проб ґрунту та інших заборів задля експериментів, їм лишається лишень трохи зачекати. Аж тут, звідки тільки взялася, невідома бактерія на одній з проб починає заполонювати одного за одним члена екіпажу. Люди починають гинути, їх трупи висихають, а потім… постають з мертвих й починають вбивати своїх колишніх побратимів. В кінцевому результаті знову всі загинули! Точніше, перетворились на зомбі.
Сюжетна лінія не тішить, направду хотілось чогось ширшого і глибшого. Сама якість зйомок теж бажана була б на вищому рівні. Адже знімальна група навіть не навантажувала себе зайвою роботою над пошуками локацій. Вони приїхали у Великий каньйон й стали попід першою ж найвпізнаванішою скелею. Шарм Марсу зникає моментально, і ти вже не віриш про комічність подальших подій. Мушу віддати належне – зйомки з технікою (особливо польоти в небі над Марсом та в космосі) видалися на диво чудово! Але це єдине, що може потішити око в цьому фільмі. Акторська гра (попри присутність акторів не таких вже й невідомих та поганих) трохи не сягає бажаного рівня.
Аналогії з Едом Вудом: фільм «План 9 з далекого космосу» (Plan 9 from Outer Space, 1959 рік). Там за сюжетною лінією зомбі-вірус потрапляє на Землю. Приносять його сюди прибульці з метою знищення надто агресивних людей. Звичайно, ідею розгорнуто не так широко, як в «Марсові…», але вона знову вгадується. І знову – хтось є новатором і класиком, а хтось відійде в небуття за рік…

«Армія Франкенштейна»
Кому варто дивитись: любителям фільмів жахів, зомбі-фільмів, трешового кіно, нестандартного військового кіно.
Кому не варто дивитись: поціновувачам якісного кінематографа; глядачам, втомленим від зомбі та дешевого трешу; особам, які хворобливо сприймають тему Другої світової війни; дітям.

«Останні дні на Марсі»
Кому варто дивитись: любителям космічної фантастики та зомбі-фільмів.
Кому не варто дивитись: поціновувачам якісного кінематографа; вибагливим любителям космічної фантастики; тим, хто втомився від зомбі-фільмів; марсіанам .

Дивіться тільки хороше кіно!
Ваш, Ілько Біленко-Шумахер.
Оригінал - http://bilenko-shumacher.blogspot.com/2013/11/blog-post_13.html ; російськомовна версія - http://bilenko-shumacher-ru.blogspot.com/2013/11/blog-post_13.html.
14 лис 2013 о 11:28
Ще немає жодного коментаря
Країна фотографів
Хто в домі хазяїн?, пес, кіт, тварини, чорно-біле, фотографія, фотограф
Хто в домі хазяїн?
1
Yakov
Yakov
Фотографія
, фотографія, тварини
Goldi
Goldi
Фотографія
Захід, фотографія, захід сонця, вечір, небо, хмари, природа, пейзаж, фотограф
Захід
Oleh
Oleh
Фотографія
, The Snow Queen, снігова королева, дівчина, модель, фотограф, зима, фотографія
Lydia
Lydia
Фотографія
стежка, стежка, пейзаж, природа, фотограф, фотографія
стежка
DakotaGun95
DakotaGun95
Фотографія
Країна письменників
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024