твори Моцарта

Вольфганг Амадей Моцарт, композитор і диригент класичної епохи Відня. Його геніальні твори користуються популярністю у всьому світі і є чи не найважливішими в репертуарі класичної музики.

Моцарт народився 27 січня 1756 у Зальцбурзі. Перший концерт, разом із сестрою Наннерль, приніс йому величезний успіх в Мюнхені та Відні. Потім сім'я почала турне по німецьких краях і Західній Європі. Під час цих поїздок з'явилися перші сонати Моцарта для скрипки і фортепіано. Отож, до творів Моцарта належать: «Бастієн і Бастієнна», «Викрадення із сералю», «Шлях до ярмарку», комедійна опера «Удавана простачка», «Весілля Фігаро», «Так усі роблять», опера «Мітрідат, король Понтійський», «Милосердя Тита», театральна серенада «Асканіо в Албі», жартівлива драма «Дон Жуан» та опера «Чарівна флейта».

«Чарівна флейта» вміщає серйозну та комедійну оперу. Моцарт назвав її «Teutsche Oper», тобто, німецька опера. Це слово у XVIII столітті мало ще й інше значення: латинська мова на той час була мовою культури і науки, тоді як німецька була мовою простого люду (“deutsche”, “teutsche” походить від латинського слова «народ»). «Чарівна флейта» поєднує різноманітні музичні і театральні стилі, вона є водночас казкою, оперою і ліричною трагедією. Магічний зміст і вражаючі перетворення належать до традицій старого віденського чарівного театру.

«Чарівна флейта» – це опера в двох актах, прем'єра якої відбулася в 1791 у Відні. Лібретто написав Емануель Шиканідер, музика належить Вольфгангу Амадею Моцарту.

Дія перша

Декорації: скелястий краєвид з декількома високими деревами, вдалині по обидва боки видно гори, поміж ними круглий храм.

Таміно, королівський син, заблукав у лісі, де його переслідує гігантська змія. Він загубив свою зброю і не має чим оборонятися. Від страху і втоми він непритомніє. Але на порятунок йому приходять три панянки, служниці Королеви ночі, які й вбивають змію. Панянки не в змозі відірвати погляду від принца, але вони повинні повертатися до Королеви ночі.

Таміно прокидається, мертва змія лежить біля його ніг. Тоді з'являється Папаґено, дивне створіння, «наполовину людина, наполовину птах». Таміно вважає, що це він врятував його від змії, Папаґено цього не заперечує. Однак з'являються три панянки і карають його за брехню: вони закривають йому рота на золотий замок, а для Таміно приносять портрет Паміни, дочки Королеви ночі, і принц відразу закохується в неї (арія „Dies Bildnis ist bezaubernd schön“ – «Цей портрет чарівно прекрасний»).

Таміно обіцяє Королеві ночі врятувати Паміну з рук "демона" Зарастро, який її викрав. Це і є план королеви, яка просить Таміно пожаліти її, матір, яку розлучили з дочкою. Королева звільняє Папаґено від покарання. Він призначений супроводжувати і допомогати принцові. Для захисту Таміно і Папаґено отримують чарівні інструменти: чарівну флейту і дзвіночки. Ці інструменти спрацьовують, коли на них грати. Три юнаки, генії часу, які є уособленням поєднання дня і ночі, ведуть обох в царство Зарастро.

Паміна пробує втекти із храму Зарастро з допомогою трьох рабів. Вона не знає, що їх прислав Моностатос, під владою якого вона опиняється. Моностатос знущається і пригноблює її, але саме вчасно з'являється Папаґено. Він переконує принцесу тікати і розповідає їй про принца Таміно, який прийшов її врятувати.

Тим часом три юнаки приводять Таміно під храм Зарастро. Всередину ведуть троє дверей, на яких висять написи «здоровий глузд», «природа» і «знання». Із перших двох дверей чути голос «Назад!», лишень коли принц заходить в двері з написом «Знання», назустріч йому виходить старий жрець і розповідає про справжні наміри Зарастро, який не є уособленням зла. Таміно розпитує, як можна врятувати принцесу і у відповідь чує, що його повинна вести дружба і любов. Принц розуміє, що Паміна жива і їй нічого не загрожує. З радості він грає на флейті, чарівні звуки якої приручають диких тварин.

Моностатос і його раби наздоганяють Папаґено і Паміну, але чарівні дзвіночки допомагають їм їх позбутися. Від звуків дзвіночків Моностатос і його помічники танцюють і співають, як маріонетки, і, підстрибуючи, з радістю йдуть геть. Проте з'являється Зарастро, одягнений, як жрець, у супроводі левів, які тягнуть його візок. Паміна просить його про звільнення – хоч би заради її матері. Зарастро обіцяє їй волю, але дещо пізніше. Тоді Моностатос приводить впійманого Таміно, та Зарастро карає його за підступність, а принцесу, Таміно і Папаґено веде всередину храму.

Дія друга

Декорації: пальмовий ліс із золотими листочками. Посередині стоїть величезна піраміда-храм.

Зарастро відкриває свої плани: він вибрав Паміну для Таміно, які повинні стати його наступниками, а це і є причиною гніву Королеви ночі, яка прагне зруйнувати його храм. Пара змушена тимчасово розлучитися; Папаґено і принц повинні випробувати свою силу волі в суворій таємниці.

Перше випробування, зрілість, починається із запитання: «Що привело вас в наш храм?» Таміно відповідає: «Дружба і любов». Він впевнений в собі, хоч знає, що зараз ще можна відмовитися від трьох випробувань, а Папаґено наляканий, він хотів би краще блукати десь по лісі і ловити пташок, якби Зарастро не пообіцяв йому привести Папаґену – дуже схожу на нього жінку-птаха.

Королева ночі з'являється в сад, де на траві спить Паміна, радить убити Зарастро і дає їй кинджал. Паміна не хоче цього робити і королева ночі так сердиться на дочку, що клянеться помститися (арія «Der Hölle Rache kocht in meinem Herzen» – «Пекельна помста кипить в моєму серці»). Тоді в сад з'являється Зарастро. Паміна просить його не карати її матір і Зарастро вчить її, що не помста, але розуміння і прощення повинні керувати діями людей („In diesen heil'gen Hallen kennt man die Rache nicht“ – «В цих божественних краях не знають, що таке помста»).

Друге випробування – це мовчання. Паміна вважає, що Таміно більше її не любить, не хоче з нею говорити, вона біжить геть і робить спробу самогубства, якому однак запобігають три юнаки. Вони приводять принцесу до Таміно, якого вже не стримує обіцянка мовчання. Разом пара повинна пройти по шляху поміж стихіями вогню і води, відчаю і болю. Це і є третє випробовування.

Папаґено зустрічає Папаґену, поки що він не повинен говорити, але це йому не вдається. З туги за його втраченою омріяною дружиною Папаґено хоче покінчити з життям, але три юнаки стримують його і показують, що Папаґена не втрачена. Таміно і Паміна входять в коло посвячених. Люди і жерці, природа і культура об'єднуються в єдине, арія «Die Strahlen der Sonne vertreiben die Nacht” – «Промені сонця освічуюють ніч».

Символізм персонажів

Королева ночі уособлює силу темряви і лісу. Її мета – зруйнувати храм Сонця та знищити сонячне проміння. Таміно чистий, сміливий і щирий принц, але в його душі ще не проявилася сила сонця. Його шлях – це боротьба і випробування, таким чином він стає послідовником Зарастро. Паміна, принцеса, жіночний персонаж, уособлює чисте кохання, ради якого вона повинна змагатися. Вона представляє собою перехід від особистої до небесної любові. Ім'я Зарастро дуже схоже на Заратустра. Він з'являється в оточенні левів (символ сонця) як жрець при храмі Ізіди і Осіріса, єгипетських богів, і вчить людей доброті, терпимості та любові. Моностатос, "сам по собі", символ чорної душі. Його природа тиранічна і егоїстична. Папаґено, напівптах, напівлюдина, він супроводжує Таміно, як Санчо Панса, більше зважає на власні бажання. Папаґена символізує творчі сили природи. Вона і Папаґено є комічною парою. Три панянки уособлюють думку, почуття і бажання в людині; три юнаки супроводжують і допомагають. Чарівна флейта – символ чистої, божественної душі, яка може заспокоїти диких звірів і примирити ворогів. З її допомогою Таміно і Паміна проходять третє випробування.