«Інші дні Анни» (Київ: Смолоскип, 1998)
«FM “Галичина”» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001; 2004)
«НепрОсті» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002)
«Лексикон таємних знань» (Львів: Кальварія, 2004)
«З цього можна зробити кілька оповідань» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2005)
«Порт Франківськ» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2006)
«Ukraina» (Krakow: Nemrod, 2006), спільно із Сергієм Жаданом
«Galizien-Bukowina-Express» (Wien: Turia+Kant, 2007), спільно з Юрком Прохаськом і Маґдалєною Блащук
«БотакЄ» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010
НЕ ДО ПИСАВ

…солодкий сум, спокійна туга за невибраними альтернативами, за втраченою свободою. Щем через те, що обрав, позбавившись всього іншого необраного. Автентичність, архаїчність, герметична затишність. Сум руйнування маленького щасливого світу іншими великими світами. Ностальгія за вузьким, обмеженим синкретичним життям карпатських горців. Всі дні схожі, подій майже не відбувається, тому глибинного сенсу набувають малесенькі ледь помітні побутові зміни, відтінки трави, каменів, колір мохів, запахи. Щодня для себе поглиблює насолоду від повторюваних день в день речей: нірвана від рутинності, сама рутинність як поглиблення відчуття різноманітності і багатства спектрів давно здавалося б пізнаних речей. Щоденне випікання хліба як цілий макрокосмос, що розгортається перед тобою ціле життя. Стаючи старшим, ти стаєш мудрішим, бо все більше проникаєш за межі поверхневої рутинності. У своєму вузькому, стисненому світі, який обмежується твоєю пуповинною ойкуменою(Прикарпаттям) ти упиваєшся насолодою ограниченості, ти провідчовуєш її все сильніше. Все яскравіший смак цього обмеження в тебе на язику. Який це кайф прокинутися зранку в дерев’яній хатинці, десь далеко в горах, де поблизу анікогісьнької іншої хати і натяку на сусідів, прокинутися трошки замерзши в ноги, як і двадцять років до цього і з незмінною послідовністю побігти розпалювати в печі, а вже потім солодко і повільно натягати на себе теплий светр, відчуваючи як томливо хата сповнюється запахом палаючих сухих дровець. Комусь нудно – а для когось солодко, з натяком на вічність, постійність, незміність, ВІРНІСТЬ. Цей світ дружній до тебе в тих межах, тому так хочеться повернутися в той час, де ці межі ще були можливі, у час, коли ще не тиснула цивілізація і широкий світ. Коли багатоманітність, динаміка, ненудність, антирутинність не поробила людей рабами, гончими псами, ставши примарнимисправжніми цілями життя.

Висновки: рослинна споглядальність, макрокосм деталей як сфера світосприйняття, насолода від провідчуття предметів, душевна теплінь затишної описовості, що власне через приховане усвідомлення обмеженості самої сутності затишку додає легкого аромату смутку та трагічної дилемності буття. Причина, процес і наслідок можна спокійно споглядати, провідчувати і щоразу кивнувши головою бовкнути: ’…ботакЄ’

Оцінка: 8/10, під настрій, сумовито тепле, тягуче. Якщо не влучити з настроєм, або читати більше ніж 1 книгу підряд – нудно. Треба порціями.