Інші нотатки
Переглянули 14
Fiorita
Fiorita
Fiorita
Fiorita
eFJey
eFJey
umka
umka
Dora_Nite
Dora_Nite
gelly
gelly
Natik
Natik
Melaverde
Melaverde
svans
svans
0
Нотатка
Болюча тема
Мої відчайдушні намагання розписати докладніше ті бурхливі емоції, що викликала в мене книга Анатолія Протопопова та Сергія Шуляренка «Закономерности любви».

Дивно, що таке науково-популярне видання в Рівному вийшло на російській мові. Мову обирає автор, я згодна, але для людей, що вважають українську мову рідною і незамінною, читати на російській трохи проблематично. Не те, щоб я не розуміла якихось термінів чи слів, ні, тут усе ясно, просто українська мова милозвучніша і тому краще підходить для роздумів над проблемою стосунків чоловіка і жінки, над проблемою кохання! Але, це лиш моя скромна суб`єктивна думка.
Питання вибору переслідує нас щохвилини. Це і вибір продуктів у магазині, довжини майбутньої стрижки у перукарні, кольору сукні, мобільного оператора, факультету інституту, місця роботи, номера маршрутки чи тролейбуса, смаку морозива, фірми окулярів і т.д. і т.п… Вибір – це і є все наше життя! Весь свій життєвий шлях людина вибирає між добром і злом. Хоч якби пафосно це не звучало, але саме від цього залежить, як до тебе ставитимуться на Землі, і як поставляться на Небі.
От тільки це все – свідомий вибір кожного. Тут діють наші смаки, бозна-ким видумані тенденції моди, сила протистояти нав`язливим думкам інших, які вважають себе розумнішими за нас, рівень інтелектуального розвитку, в кінці кінців! Це все банально і затерто. Тут усе і всім ясно. А от вибір партнера протилежної статі (чи й своєї, але це вже зовсім інша історія…), - таке питання, що його спокійно можна віднести до категорії «очевидне неймовірне». Тебе людина приваблює, або ні – і все. Інших варіантів немає! А чому відбувається саме так? Я не думаю, що багато людей задумуються над такого роду питаннями… Але я над цим почала задумуватися дуже давно, тоді, коли навіть не знала, що таке поцілунок… Думати можна скільки завгодно, а точніше обдумувати, але коли не можеш відповісти на запитання, що тебе хвилює, то до думок з часом просто звикаєш і вони стають частиною твого повсякденного життя. Можна думати до головного болю, але коли у тебе нема ані життєвого досвіду, ані потрібних знань, ані сміливості у когось запитати, то те, що тебе хвилює просто живе з тобою і ти до нього ставишся, як до чогось абсолютно нормального. Але це зовсім не нормально! Потрібно добиватися відповіді всіма силами і використовувати для цього усі можливості… Я цього не робила. Через це й страждала. Не розуміла, що діється зі мною, коли самовіддано закохувалася, коли мене відштовхували, зраджували, порівнювали з кимось, не помічали, коли використовували мій закоханий стан… Здається, уже за свої роки стільки всього неприємного пережила, що у мене мав би виробитися імунітет проти чергової закоханості. Хоча те, що я пережила, не можна назвати досвідом, бо минуле мене нічому не навчило… І я знову продовжую наступати на ті ж граблі.
Добре, що є люди, які впевнено шукають відповіді на хвилюючі питання, а знайшовши їх, діляться з іншими. Прочитавши книгу «Закономерности любви», я спочатку не повірила в те, що когось ще хвилююють такі речі. Я прочитала книгу вдруге і лиш тоді заспокоїлася, бо побачила безліч недопрацьованого… Як для спроби відповісти на актуальні і дуже тонкі запитання, то ця книга сама по собі є унікальною роботою. Для себе я з неї взяла ДУЖЕ багато, точніше не взяла, а зрозуміла, співставила і підсумувала за допомогою цього видання весь той хаос думок, що накопичився в моїй голові за роки життя. Дещо викликало страшенне обурення, протест, заперечення (це так вилазить мій вроджений фемінізм…), а дещо – просто захоплення, повагу і вдячність за те, що я нарешті зрозуміла, хоч і не саме кохання, але його закономірності! Знання – надзвичайно велика сила. Тепер я себе не буду доводити до відчаю запитанням «Чому?», коли мені знову хтось припаде до серця, я тепер маю аргументи і факти, які просто наводитиму своєму розуму в дискусіях із собою. Тепер мені не потрібно буде думати, тепер я буду просто знати… І я уже знаю.
А тепер пройдуся якомога коротше по болючих питаннях цієї книги. Одразу попереджаю: я захищатиму жінок! Книга хороша, але наскрізь просякнута чоловічим духом. І це так помітно, що аж дихання перехоплює.
Те, що жінка незамінна, то це ясна річ правда, але ж чоловік теж незамінний! Жінки вибирають… Стільки фактів наведено щоб це довести. Багато чоловіків просто відкидаються жінками і доживають холостяками, обділеними будь-якою жіночою увагою, до кінця свого нещасного існування, позбавлені радості та щастя… Хм… Добре, нехай так. Але ж чоловіку легше «переключитися» на іншого об`єкта захоплення – це перше. Друге: бути відштовхнутою чоловіком після новини про вагітність, - це, я вам скажу, відчуття на межі божевілля. І ніяке самотнє холостяцьке доживання віку навіть в порівняння з цим відчуттям не йде. Жінка в такому випадку має думати уже за двох людей, а це ж яка відповідальність!!! А чоловік-холостяк від розуміння своєї непотрібності в гіршому випадку може тихо спитися... По-третє: чоловік не надає такого великого значення фізичній близькості, як жінка. Для того, щоб переспати з жінкою, чоловіку потрібно лише, щоб у нього кров пішла в потрібне місце. Жінка, аби зважитися на цей крок, має бути по-перше: закохана (можна просто у вигаданий образ чоловіка, який виявляється в житті мильною бульбашкою, самообманом), а по-друге: вона має повірити, що ця близькість їй дійсно навіщось потрібна (оргазм отримати легше, простіше й надійніше за допомогою своїх же пальців…), і щоб ця «віра» була більшою за ймовірність завагітніти чи підхопити якусь хворобу. У тому, що близькість потрібна жінці, її переконує чоловік. Ось тут можна й навести мій приклад анекдоту, про те, що робить жінка після сексу? Автори упевнені, що немає нічого цікавого в цьому запитанні, на відміну від «Що робить чоловік після сексу?». Помиляються! Жінка після сексу думає, а це – не смішно. Жінка думає і перед сексом, і під час… І не рідко навіть не про секс! А коли ж чоловік думає? Лише тоді, коли справа не стосується жінки. Ось тут уже смішно. Звичайно, більшість чоловіків навчилися себе контролювати. Цим я захоплююсь. Але контролю вистачає не на довго. Чоловіку просто необхідно жіноче тіло ( бажано гарне і молоде) для розрядки й для того, щоб весь час підтверджувати собі ж, що він ЧОЛОВІК! А не просто там якийсь муляр-штукатур… Якщо я секс-гігант, значить я зможу все на світі! А жінці, щоб відчувати себе повноцінною ЖІНКОЮ достатньо народити дитину і виховувати її. Так просто. І тому секс жінці потрібен лише для того, щоб завагітніти. Це підсвідомий стимул. Тільки це стосується життя у шлюбі. А щодо усіх інших сексуальних «пригод», то все вирішує тільки ступінь уміння потенційного (тобто того, що відчуває або знає, що 100% подобається жінці) коханця навіювати свою думку.
Про жіночу логіку… Хай чоловіки хоч лобом об підлогу переді мною б`ються, та я ніколи не погоджуся з тим, що у жінок відсутня логіка і вони страшенно егоцентричні, зациклені на своїх потребах, а чоловіки усі безкорисливі альтруїсти! У жінки є програма – продовження роду. Так що, усі свої амбіції на кар`єру, творчу реалізацію, море багатих прихильників, незалежне вільне життя (що кому, звичайно), жінка просто притискає на дно серця, прикушує губи, забуває про себе і вибирає присвячення себе чоловіку і майбутнім дітям! Все те, що в планах, усе стає на задній план! І це чоловіки називають егоцентризмом? Після одруження жінка перестає бути вільною людиною, вона стає матір`ю, дружиною, господинею, посудомийницею, прибиральницею, пралею, куховаркою і ще й встигає ходити на роботу на рівні з чоловіком! То про яку реалізацію тут може йти мова? То може це – альтруїзм? Чи я чогось не розумію? А що ж робить чоловік, коли одружується? Все те саме, що і до одруження. Йому не потрібно народжувати дітей, прибирати, прати , вести свій дім і т.д., усе зробить жінка, бо це її обов`язок. А чоловіки мають вирішувати важливі справи! «Мовчи, жінко, коли чоловік говорить!» А це – не егоцентризм? Це справжнє затикання рота. Мало хто з жінок таке витримує і виборює своє право голосу. Відомих, успішних жінок мало, але вони є! І що ж? Як до таких жінок ставиться громада? Неоднозначно. 50/50. перші 50 ображають, називають стервами й гірше, кажуть, що вони відкинули материнство на задній план заради своєї особистої втіхи! Інші 50 – щиро захоплюються ніби чимось неймовірним. А от коли чоловік чогось досягає в житті – його хвалять усі… А коли дружина бездоганно виконує свої подружні обов`язки, то чоловік скоро знуджується, починає шукати пригод на стороні і друзям в пивному барі тільки й робить, що скаржиться на відсутність у дружини логіки! О, ще про «чоловічий дім», або хоча б куточок, де чоловік міг би себе відчувати на своїй території. Я вам скажу, якщо чоловік не лінивий і має таке бажання, то він влаштує навіть однокімнатну квартиру так, що його відчуватимеш у всіх «куточках», а не лише в одному! Так і можна побачити хто є чоловіком, а хто так, муляр-штукатур. Звісно ж, легше прийти з роботи, розкластися на дивані, поклацати телевізор, поїсти на тому ж дивані, погратися 5 хвилин з дитиною (чи дітьми), позіхнути від нудьги, взяти телефон і домовитися з приятелем про зустріч в барі. А там, за пивом, жалітися на своє нудне життя, жінку-дурепу, що весь час стирчить в халаті на кухні і щось варить-миє-прасує-витирає… а мене не помічає! А мені нема де в тій квартирі подітися…
Все, я таки поставлю крапку і обійдуся без коментарів. Усі і так зрозуміли, я сподіваюся. Просто не потрібно гнобити і без того пригноблену жінку, як у суспільному так і в сексуальному житті. Нас такими створив Бог, але всі правила, традиції, моральні та етичні принципи створили ми самі, і підсвідомі інстинкти тут ні до чого. Інстинкти нам лише вказують стрілочкою на особу, яка має в собі щось таке, що притягує до себе як нашу увагу, погляд, тіло та ще й душу… А що робити далі вирішує наш розум по мірі своєї розпущеності.
мої роздуми
18 кві 2013 о 07:03
цікаво висловлена думка. хотілось би побачити суспільство без тих принципів і стереотипних ролей, як би воно виглядало
22 кві 2013 о 02:33
таке суспільство, мабуть, могло б бути лише без поділу на жінок і чоловіків.
життя - гра, всі мусимо виконувати ролі
23 кві 2013 о 02:58
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024