Самотність - це одна з тих речей, якої кожен завжди прагне й одночасно найбільше боїться. Так само, як і свободи.
Приреченість - це дуже специфічний стан, коли можна влаштувати собі свято: дозволити почуватися слабким перед жорстоким обличчям насправді доброго світу, й сильним, проявляючи байдужість, а насправді приймаючи як дарунок і урок кожне страждання.
Містика - це непізнаність. Так само, як і темрява, якої насправді ніхто не боїться. Просто невідоме начебто лякає, але чим більше небезпечним воно видається, тим більше ми прагнемо зануритися в нього. І боїмося не власне невідомого, а своєї нездатності дійти до його бездонної суті. Тому іноді приємно буває хоча б домислити частини небаченої картини, уявити, наче ми вже там. Де? А хто зна...
Про це говорить і співає готика.

Культура
Звідки ж узагалі взявся такий жанр мистецтва?
Напевно, почати слід з архітектури й літератури. Вони з'явилися набагато раніше, ніж музика. У середині 18 ст. Вальтер Скотт писав: «Готичний орден в архітектурі набув нині повсюдного поширення й запанував так неподільно, що нас, напевно, навіть здивувало б, якби сільський будиночок якого-небудь купця, що відійшов від справ, не мав би стрілчатих вікон з кольоровим склом, а всередині - кухонного буфета у вигляді церковного вівтаря, і якби передня стінка свинарника біля дому не була скопійована з фасаду старовинної ратуші». Це звісно ж, було сказано з гумором, але описані Скоттом ознаки є насправді характерними для готичного стилю. Основними елементами подібних будівель були багата, складна, різноманітна ліпка й різьба давніх храмів та монументів; арки й башти з загостреними верхів'ями, вітражі, високі вузькі колони, вертикально видовжені пропорції, конічні дахи. Саме середина 18 ст. стала піком моди на готику. І це стосувалося не лише архітектури.

Перехід до готики в живописі настав близько 1200 року в Англії, 1220-х років у Німеччині й найпізніше в Італії - близько 1300. Методи живопису залишилися ті ж, але змінилися сюжети картин. Окрім звичних зображень на релігійну тематику, з'явилися пейзажі, натюрморти тощо. У період готики популярним явищем стали зображення замовника картини у вигляді святого. До речі, так розвивався й жанр портрету.

У другій половині 18 ст. вийшла у світ перша готична повість - «Замок Отранто». Її автор - Горацій (або Горас) Уолполл - був великим шанувальником готичного стилю. Його будинок міг би стати музеєм готики: там були турелі, башти галереї, різні переходи, виліплені карнизи, різьблені панелі й вітражі, а також маса гербів, перехрещених списів та різноманітних лицарських обладунків. На той час зацікавленість англійською старовиною, незважаючи на готичну моду, вважалася дивацтвом. Не дивно, що саме така людина й стала автором першої готичної повісті.
У чому ж особливість готичного жанру в літературі й чому він називається саме так? За назву можемо подякувати тому ж Горацієві Уолполлу: він допоміг слову «готичний» позбутися негативного відтінку. Адже до виходу «Замку Отранто», та й деякий час по тому, воно означало «еклектичний, варварський, без смаку». Оскільки з появою першої повісті цього жанру розвинулася довга полеміка, з'явилися випадки наслідування й велика кількість шанувальників, негатив з терміну почав стиратися. Що ж такого особливого було у творі?
Річ у тім, що 18 ст. - це епоха лицарських і сімейних романів. Містика в той час вважалася низьким жанром, і через це кожен твір із натяком на неї закінчувався повним розвінчанням таємниці й поясненням її з точки зору науки або іншої, чисто матеріальної, реальної точки зору. Горацій Уолполл першим насмілився залишити живим і справжнім привида-лицаря, так і не розкривши його таємницю. Хоча перше видання твору містило передмову, в якій авторство сам Уолполл приписав невідомій особі, котра жила начебто в 11-12 ст., а сам твір, надрукований у 1529 р., випадково віднайшли у бібліотеці невідомої католицької сім'ї незрозумілого походження. І читачі повірили. Зате передмова до другого видання є зізнанням автора й поясненням, чому він не викрив свого імені, остерігаючись бути висміяним, і чому повість має право на існування.

Так з'явився перший готичний твір. Після нього було багато інших. Культовими авторами прози можна назвати Брема Стокера, Анну Райс, Михайла Булгакова, Едгара По, Франца Кафку, Говарда Лавкрафта, Оноре де Бадьзака, Стівена Кінга, Густава Майрінка, Жака Казотта, Проспера Меріме; авторами поезії - Шарля Бодлера, Джорджа Байрона, Персі Шеллі й узагалі багатьох англійських поетів періоду розквіту в Англії романтизму. Хоча їхнє захоплення містикою, магією, темною романтикою й можна деякою мірою приписати зловживанню опіумом, та все ж, це не зменшує неймовірної літературної вартості їхніх творів. Найпопулярнішим прозаїком цього жанру вважається Говард Лавкрафт, поетом - Шарль Бодлер (за свою збірку поезій «Квіти зла»).

Готика в мистецтві - це стиль депресивної романтики, намагання вийти за грань світла, щоб пізнати серцевину темряви й показати всім, що вона не менш прекрасна. Це втеча від світу за те, що світ утікає від нас, виклик суспільству, котрому насправді байдужі всі виклики; це замкнутість у собі, що допомагає відкривати власну внутрішню суть, а через неї - пізнавати світ крізь призму, що грає тінями таємниць і загадок минулого й позачасового. Отже, який зв'язок між готикою як субкультурою й готикою як течією в мистецтві?

Субкультура
Сьогодні на вулицях різних міст світу можна побачити одягнених у чорне людей, схожих на прибульців із середньовіччя, демонів, привидів, вампірів або навіть трупів. Хто вони, чому мають такий вигляд і чим відрізняються від інших людей та один від одного?

Перший поштовх до утворення готичної субкультури відбувся в Англії у 70-х роках. Тоді виник пост-панк, музична декадентська течія, що сформувалася на основі панку. Першими гуртами, що грали в такому стилі були Siouxsie & the Banshees, Bauhaus, Sex Gang Children, Joy Division, Southern Death Cult, Specimen та інші. Відрізнялася від панку така музика тим, що звучання стало більш депресивним, а імідж виконавців такої музики почав сильно відрізнятись від іміджу класичних панків. Пост-панки носили чорний одяг, наносили на обличчя білий грим, а очі й губи фарбували чорним. Пост-панки фарбували у чорний колір і свої ірокези. Доходило навіть до того, що спеціально ставили їх гуталіном.

Цей стиль одразу ж набув широкого поширення. Але до кінця 80-х років цікавість до нього різко знизилася. У цей же час пішла нова хвиля готики: The Shroud, Rosetta Stone, London After Midnight, Mephisto Walz, Corpus Delicti. Тоді ж з'явилися перші люди, що самі називали себе готами, цікавилися готичним стилем у мистецтві, сформувались основні принципи готичного світосприйняття й ознаки власне субкультури. 80-ті роки дали світові такі гурти, як The Sisters of Mercy, Bauhaus, Fields of The Nephilim, The Cure. Саме в їхніх текстах дедалі частіше звучали моторошні й філософські нотки. Тому застосований до їхнього стилю термін «готика» є вже цілком умотивованим. Тоді ж з'явився готик-рок, повністю самостійний жанр. До середини 90-х готика активно формувалася, визначалися культові письменники й музиканти, культові фільми й актори.

З середини 90-х субкультура вийшла на новий рівень. З'явилася власна ізольована інфраструктура: готичні компанії звукозапису, спеціалізовані магазини, клуби, радіо, журнали, сайти. Найактивніше розвивалася готична сцена в Німеччині, Америці й Англії. Самі ж готи розділилися на кілька видів залежно від музичних уподобань. Адже з'явилися й нові готичні стилі: дарк-вейв, етеріал, дарк-фольк та інші. Страшенно популярними стали стилі готик-індастріал та індастріал. Також увійшов у моду готик-метал, хоча такі гурти, як My Dying Bride і Typ'o'Negative творили пісні цього стилю набагато раніше.
У цей період стали регулярними найбільші готичні фестивалі: Wave Gotik Treffen у Німеччині, Whitby Gothic Weekend в Англії, Convergence у США. Туди з'їжджаються готи з різних країн.
Тексти готики - сумні, депресивні й задумливі. Готи співають про нещасливе кохання, про розчарування в смерті, про любов і ненависть, про жорстокість і сльози, про приреченість, про красу ночі, вечора, сутінків, про танці тіней і шепіт темної води у таємничих озерах... Хоча, звісно ж, не тільки про це.

Залишається сказати ще про кіно. Культовими фільмами для готів є «Ворон» (із Брендоном Лі; серіал з Дакаскасом вважається «позерським» і «нетрушним»), «Голод», «Інтерв'ю з вампіром», «Королева проклятих», «Сім'я Адамс», а також роботи культового готичного режисера, фана The Cure, Тіма Бертона: мультфільми «Жах перед Різдвом» (The Nightmare Before Chrismas), «Труп нареченої», «Едвард Руки-ножиці», м'юзикл «Суінні Тод», - а також популярними серед готів різні екранізації «Дракули» (особливо з Бела Лугоши, 1931 року).

Імідж
Готична естетика поєднує багато різноманітних за стилем речей: мереживо, чорний оксамит, шкіру, латекс, вініл, ланцюги, залізні колючки на браслетах, ошийники, масивні й не дуже прикраси, корсети, важкі черевики (зазвичай, марок Steel, Camelot, Busta Greep тощо), тонкі залізні каблуки, стриптизерські босоніжки й туфлі, чорні сітки й багато-багато різних аксесуарів: сумочок і рюкзаків у вигляді трун, прикрас у вигляді різних типів хрестів (найпоширеніші - кельтський, рівнораменний і християнський без косої риски, дуже рідко трапляються хрести Святого Павла), орнаменти з костей, черепів, потоків крові на одязі, шкіряні обрізані рукавиці й рукавички мереживні тощо. Улюбленою прикрасою готів є срібний анк на ланцюжку. Це єгипетський символ вічного життя. Чому саме він?
Річ у тім, що в одному з культових готичних фільмів «Голод» головні герої (в ролях Девід Боуі та Катрін Деньов), сучасні вампіри, пили кров, не кусаючи жертв, а роблячи на їх тілах ранки ножичками у формі анків. Звідти й пішла історія головного символу готики. До речі, саундтрек до цього фільму написав пост-панк гурт Bauhaus. Інший символ - філософська голова - винайдений гуртом The Sisters of Mercy, зображує говову людини, вписану в пентаграму. Це натяк на те, що готика - це не просто симпатія до жанру жахів, любов до містики, а ще й надання своїм симпатіям особливого змісту; пошуки сенсу життя, відповідей на одвічні питання. Впринципі, у текстах The Sisters of Mercy багато цікавих думок і справжньої якісної поезії, наповненої серйозним філософським змістом. Незважаючи на красиве пояснення, особисто я ще жодного разу не бачила гота, який би носив на собі символ філософської голови. Як не крути, а анк - це найпопулярніший міжнародний символ готики.

Зовнішій вигляд гота залежить від його музичних уподобань і надання переваг певним готичним стилям. Як на мене, ділити готів на види й підвиди смішно й не потрібно нікому, але класифікація, все ж існує й багатьма готами застосовується.
Отже, існують дві основні категорії: мупі-готи (готи «старої школи», депресивні, самотні, замкнуті, й не для показухи, а начебто насправді) й перкі-готи (для них головне - це імідж, замкнутість і депресії їх не турбують). А от видів готів - хоч греблю гати! Тут і панк-готи (зовні панки - а всередині готи; ну, так вони кажуть), і антикварні готи (мій улюблений вид: одягаються у стилі певної історичної епохи: Ренесансу, Романтизму тощо), кібер-готи (намагання поєднати у зовнішньому вигляді трансформера-тусовщика й звичайного гота; іноді носять на собі шматки нутрощів комп'ютера, але таке я бачила лише двічі), готи-вампіри (найбільш поширені в Америці; переконані, що вони вампіри, або ж придурюються, бо бути просто готом їм уже не прикольно), фетиш-готи (любителі готичної еротики; одяг відповідний - імідж пекельних, на все готових, красунь у вінілі або латексі; й добре, якщо вони важать до 60-70 кг, бо коли більше, то романтична готика вже переходить у жанр чистого триллера або горору), вестерн-готи (фани гурту Fields of the Nephilim, котрий і породив цей стиль; схожі на ковбоїв: капелюхи, джинси, ковбойські черевики тощо), корпоративні готи (у чорних ділових костюмах: робота не дозволяє одягатись інакше) і це далеко не всі види їх.
Ще одним феноменом готики є андрогінна зовнішність. Не можу з упевненістю сказати, звідки це взялося й хто саме таке придумав, але нерідко хлопці-готи з довгим чорним волоссям, у довгих шкіряних спідницях, із довгими чорними нігтями й у кофтах-сітках бувають схожі на дівчат. Особливо, коли ще й губи нафарбовані. Моєму знайомому якийсь дідусь на Петрівці колись гукнув услід: «Фу, бєсстижая! Хоть би ліфчік надєла!» Самі готи, між іншим, ніколи не проти посміятися з власного іміджу.

Українські готи
Незважаючи на те, що зародилася готична субкультура в Англії, розвивалася в Англії, Німеччині й Америці, Україну вона не обминула. Сьогодні ми маємо свою, хоча... можливо, й несформовану, готичну сцену й багато її прихильників, масу спеціалізованих сайтів і навіть готичні журнали (наприклад, Goth). Окрім того, вже три роки поспіль проходить Всеукраїнський готичний фестиваль «Діти Ночі», а також періодично, по кілька разів на рік, влаштовуються готичні вечірки у різних містах України.

Найбільше у нас, на жаль, того, що називається готичні ді-джеї. Більшість із них, просто ставлять на вечірках пісні зарубіжних готичних гуртів, навіть не оброблені електронно, хоча є й такі, що створюють свою музику, але їх дуже мало. Ді-джейство є абсолютно комерційним явищем, яке особливого естетизму, депресії й романтики не несе. Такі вечірки влаштовуються навіть не для готів, а тих, хто любить готичний імідж і просто, щоб не ходити, як усі, на звичайну «діскатєку», ходить на готик-паті.
Серйозні готичні гурти в Україні представлені не широко. Принаймні з відомих можна назвати «Кому Вниз» (дарк-фольк; останній альбом - індастріал), Malinconia (готик-дум), Grim Faith (готик-дум-метал), Crazy Juliet (готик-індастріал), Inferno (готик-метал), The Legacy (прогресив-готик-метал), «Вінки» (дарк-фольк). Насправді гуртів, що грають готику, як мінімум, разів у тричі більше. Просто вони тільки починають рокручуватися. У нас в Україні це важко. Думаю, років через 5, цей список стане набагато довшим.

Стосовно видів готів, яких можна зустріти в Україні, то це, практично, всі. Щоправда, найбільше в нас антикварних готів.
Що ж стосується літератури, то у 2004 році Володимир Винничук уклав збірник творів «Українська готика ХІХ століття». До книги увійли твори українських письменників ХІХ століття. Серед них навіть твір Івана Франка «Терен у нозі». Решта письменників мало відомі нам сьогодні.
До речі, про Івана Франка. Ніхто, звісно ж, і не намагається охрестити його готом, але, окрім «Терну у нозі», він прислужився готиці ще й тим, що написав цікаве ентогрфічне дослідження про спалення упирів у рідному селі Нагуєвичах. Рекомендую до прочитання всім, не лише готам.
Але це не єдина унікальна деталь даної статті. Хочу відзначити, що наша слов'янська батьківщина внесла у готичну субкультуру і взагалі в готику, як мистецький стиль, одну дуже важливу деталь - повір'я про вампірів і перевертнів. Не вірите? А даремно. Я сама була безмежно здивована, коли, вивчаючи історію окультизму, натрапила на дані, що елементи карпатських повір'їв проникли в Європу й сильно її зацікавили. А й справді. Граф Дракула не в Англії й не у Франції жив. А упирі - це чисто українські, слов'янські, міфологічні персонажі. Тож поширення готики на українських землях є явищем цілком виправданим і природнім.
Так, на жаль, сталося, що наш народ, прибитий совєцькими стереотипами, й досі вороже сприймає вияви індивідуалізму. Й досі готів асоціюють із сатаністами, наркоманами, чорними магами, відьмами... Хоча в останніх нема нічого поганого, й такі думки можуть бути хіба компліментами, але то вже тема іншої статті. За останні кілька років виходило немало публікацій про готів у періодичній пресі, траплялися телесюжети, хоча інформація і в тих, і в інших була перекручена відсотків на 80... Думаю, зараз Україна переживає той складний і знаковий період, коли неформат стає невід'ємною й усіма визнаною частиною загальної культури. Готика - одна з найбільших субкультур з багатою й цікавою, вже більш, ніж 20-літньою, історією. В Україні зараз тисячі готів - людей, котрі, хоч і захоплюються темним боком життя й нежиття, та бачать у ньому не жах і жорстокість, а красу, романтику й таємничість.


Виникнення музичного готичного стилю

Виникнення субкультури готів тісно пов’язане з музичною сценою початку 80-тих років в Англії. На початку 80-тих років ХХ століття пост-панк (post-punk) починав втрачати популярність зі своєю похмурою музикою. На це місце з’явилися групи (Joy Division, Beuhaus, Siouxsie, The Cure, Nick Cave, Fields of the Nephilim), які виводилися з року, пост-панку, електроніки. Їх об’єднувала похмура, меланхолійна, інколи енергійна, або декадентська і депресивна тематика. Характерним для всіх був чорний одяг та срібло. Поняття готики стало популярним, коли група Siouxsie описала свій новий напрямок музики як готик. Хоч ще в 1978 р. Ентоні Вільсон (Anthony H. Wilson) на телевізійній передачі БіБіСі (BBC) назвав музику групи Joy Division готичною, на противагу пануючій поп-музиці. Сьогодні трохи інакше розуміється поняття готичної музики, а першим твором "справжнього" готику була пісня Bela Lugosi’s Dead групи Beuhaus. На початку 80-тих років ХХ ст. журналісти називали готичними групи, які не мали багато спільного з "чистим" готиком, а можна сказати, що були "довкола" цього стилю. В питанні приналежності груп до певного жанру думки журналістів часто були різними. Однією з найбільш популярних груп була The Cult, подібно, як Siouxsie, вони одягали в чорний одяг, срібло та мали чорне волосся. Сьогодні першими і "оригінальними" готичними групами були: Bauhaus, Christian Death, Southern Death Cult, Joy Division (хоч інколи їхні твори не звучали як готика), Sisters of Mercy, Siouxsie and the Banshees.

У кінці 80-тих та на початку 90-тих готика трансформувалася, та віднайшла себе в інших областях мистецтва – література, кіно, арт, фото і т.д. Тут бачимо своєрідній феномен характерний субкультурі готів, оскільки все це існувало (мистецтво) але щойно тоді отримало визначення як готичне. В Німеччині з’явилися журнали присвячені готиці, та близьким до неї музичними стилями (synth pop, industrial, EMB, dark electro, medieval, dark folk, new wave, neo classic, etc.). Серед великої кількості журналів можна згадати чотири "Orkus", "Zillo", "Sonic Seducer", "Gothic".

Німеччина з часом стала бастіоном готику, там відбувається найбільший готичний фестиваль Wave Gotik Treffen. Лідер групи Кому Вниз А.Середа наводить такі причини популярності фестивалю Wave Gotik Treffen „По-перше, готи - це історичний фрагмент Німеччини, а по-друге, до цих пір відчувається різниця між Східною і Західною Німеччиною. На заході люди менш охочі до активного сприйняття масштабної та голосної музичної культури. На сході, навпаки, ще тривають певні моральні пертурбації. До того ж, економічна ситуація це дозволяє.” У фестивалі Wave Gotik Treffen з українських груп два рази виступали Кому Вниз (2002 р. та 2004 р.).

Досить важко говорити про початок готики в Україні На початку 80-тих років в Україні з’явилися люди, які грали похмуру музику з філософськими текстами („Цукор Біла Смерть”, „пан Кифарет”, „Казма" тощо), які робили їх близькими готичній музиці. На початку 90-тих виникли такі групи як „Кому Вниз”, „Вій”, „Мертвий Півень”. Кожна з цих груп мала в своїх піснях філософські тексти та похмуру музику, а „Мертвий Півень” після багатьох експериментів відійшов від готики. На сьогодні найбільш відомим представником готичної музики є „Кому Вниз” (готик-рок з елементами фолька і індустріальної музики), яка тримає свій готичний імідж від самих своїх початків. Група „Вій” на початку своєї діяльності, до випуску першого альбому включно (з однойменною назвою „Вій”) грала своєрідну суміш готик-року в дусі пост-панка, елементів фолька, атмосфери української демонології. Сьогодні складніше говорити про готичний вимір творчості „Вія” оскільки найперше відійшли до року з елементами фолька, а згодом майже до джазу.
У Львові в 90-тих роках існувало мало готів і вони переважно вже не належали до молоді, щойно на зламі тисячоліть спостерігається різке збільшення членів субкультури. Сьогодні в Україні відбуваються різні готичні вечірки, які, якщо можна так сказати, гуртують готів, хоч на тих вечірках не завжди бувають тільки готи, але також велика кількість менш чи більш зацікавлених. В інтернеті існує також Український Готичний Портал (http://gothic.com.ua</span>), який об’єднує готів України і уможливлює їм спілкування.
Коли подивитися на 640 сайтів, які відносяться до списку Готичного Веб Кругу (Gothic Web Ring), то багато з тих сторінок наповнені відчаєм, депресією, гнівом, чи тугою.
В Україні в 2000 р. після першого українського готик-фестивалю „Діти ночі”, який відбувся в Києві, було дуже багато відгуків в ЗМІ. Як один з наслідків популярності готики В.Федуном (ідеолог готів) зацікавилося Управління по боротьбі з організованою злочинністю. Також розійшлася чутка, що "готи як молодіжна формація займає третє місце по небезпечності в Україні (після сатаністів і нацистів)…"
Як було вже згадано, часто готів помилково зараховують до сатаністів чи послідовників Мериліна Менсона (Marilyn Manson). Подібність одягу, чорний колір, захоплення сумним, похмурим, прогульки по цвинтарях, все це є причиною непорозумінь. Субкультура готів не є релігійним рухом, тобто не ідентифікується з жодною з релігії. Для кожного гота це особиста справа. Однак релігійні питання часто заторкуються в субкультурі готів, багато пісень, символіки відносяться до релігії. Серед прикрас часто використовують християнський хрест, розп’яття, або єгипетський хрест анк, зустрічаються також дохристиянські релігійні символи. Прикраси релігійної тематики бувають проявом віри, проте інколи одинокою причиною, для якої готи носять релігійні символи, є їх краса. Буває також, що бажання іронізувати з релігії є причиною вживання цих символів. Все використання релігійної символіки залежить від особистих поглядів, але вони є популярні в субкультурі готів.

Велика різноманітність релігійних уподобань в субкультурі готів не всім відома. Переважно як наслідок зовнішнього вигляду, тобто чорного одягу, переважно жіночого стилю еротік-вамп та загально похмурої зовнішності, асоціюють готів з конкретною релігією, або пробують представити субкультуру готів подібну до релігійних об’єднань. Окремим питанням є тексти пісень, в яких дуже часто виникає питання Бога. Буває дуже різно, від позитивного ставлення до заперечування Його існування. В Україні з огляду на історично-культурні фактори піднімається теми відносно християнського Бога, або язичницької тематики. Бувають пісні, які висвітлюють Бога в негативному світлі, як безсилого; які зневажають Бога.
Субкультура готів однозначно не являється релігійним рухом, навіть на це не претендує. Велика різноманітність і сильний індивідуалізм в самій субкультурі часто творить суперечності в самій субкультурі, коли одні члени не називають інших готів готами. Індивідуалізм проявляється у багатьох сферах, навіть в такому важливому елементі як музика. Релігійні уподобання не є характерними для готів, але вони існують і займають немале місце в текстах пісень та символіці.
Серед різноманіття субкультури готів потрібно згадати також ставлення до вампірів, тобто тих, що п’ють кров. У світі існує мала кількість готів-вампірів, хоч у Львові такі особи спостерігалися. Однак більшість членів субкультури ставиться до цього з погордою і нерозумінням. У світі існує багато вампірів, які не є готами, і мала кількість готів-вампірів.
Багатогранність релігійних уподобань готів унеможливлює однозначне визначення у відношенні до моральних проблем. Серед різних субкультур готи є толерантними, не наголошують на силі (як деструктивно-радикальні субкультури), але не завжди будуть дотримуватися християнської моралі, оскільки не будуть її визнавати. Субкультура готів, як багато інших молодіжних субкультур, в своїй основі має музику, але не лише, досить важливими є також певні жанри літератури, фільми, арту та фото. Готи слухають готичну і довкола-готичну музику, тобто різні жанри, які об’єднуються під одним терміном „готик-сцена". Арт і фото характерні темною тематикою з використанням еротики, різних магічних чи релігійних символів. Також присутня архітектура готична, або сюжети болю, страждання, чи цвинтари. Романи і поезію, які читають готи, можна охарактеризувати похмуро-романтичною та містичною, де піднімаються теми пізнання своїх скритих сторінок.

Внутрішня різноманітність субкультури готів є її феноменом, оскільки вміє поєднати те, що здається не до поєднання. Кожен гот є готом на свій спосіб. Індивідуалізм, пошук емоції та краси, похмурий філософський настрій, зосередження на чомусь глибшому, та водночас вміння функціонувати в суспільстві, школі, університеті, чи праці свідчить про толерантність членів субкультури. Масова культура уникає, в певній мірі, питань страждання, болю, смерті, популярним є "легке" життя, що може бути причиною звернення уваги на протилежні сумні сторінки життя. Однак сумне і радісне належить до природи людини, а готи через яскраве вираження похмурого відкривають цю сферу для самих себе, але тим самим спонукують інших до роздумів на цю тему. Трудність полягає у великому внутрішньому плюралізмі, який ускладнює однозначне ставлення до субкультури. Оскільки відносно легко є акцептувати готів-християн (це умовне визначення), готів-атеїстів з моральними принципами, то тяжче це вдається відносно нелюдської поведінки готів-вампірів. В готів-християн Бог дає надію витривати в похмурій реальності, водночас пам’ятаючи, що ця реальність дійсно похмура. У відношеннях з іншими людьми готи є толерантними, не агресивними, не накидають своїх поглядів, просто вони є готами для самих себе. Стараються існувати без негативного впливу на інших, але пам’ятаючи про свою індивідуальність і стараються її зберегти. Ключовим для розвитку готики вже більше як 25 років та водночас проблематичним є саме розуміння готики. Це зумовлює велике різноманіття та постійне розширення понять "готика", "готичний" на види мистецтва. Закономірними результатами індивідуалізму і романтики є складність у цілісній картині субкультури. В такій ситуації досить правдоподібним є витворення через призму одного чи декількох членів стереотипу про всю субкультуру, що лише спотворює її образ. Розбіжності між готами і християнством дуже легко прослідкувати в готів-нехристиян, а особливо готів-вампірів, чи сатаністів. Однак негативне ставлення до Бога, та християнської моралі можна помітити у майже в кожній ділянці прояву готичної культури. В музиці це бувають зневажливі, образливі слова супроти Бога, в мистецтві головно через використання християнської символіки. На особливу увагу заслуговує часто необдумане використання релігійної символіки, що в деяких випадках вказує на меншу чи більшу профанацію.
Коли розглядати світогляд готів і християнство, потрібно зазначити відмінність у ставленні готів-християн та готів-нехристиян. Серед готів-християн, яких більшість у Львові, Бог дає надію у похмурому житті, але радість яку несе християнство, не заперечує болю, котрого досвідчуємо в житті. Саме на цьому потрібно будувати діалог, а не піддаватися враженням, які можуть виникати, наприклад, із зовнішнього вигляду. Потрібно також усвідомити, що велика частина готів знайшлася в цій субкультурі внаслідок прикрого життєвого досвіду, а субкультура є спробою вираження внутрішніх переживань.


Спеціально для «Молодіжного Перехрестя» Зоріяна Лізавенко, вокалістка готичного гурту Ігніс Фатуус