Хто ми?
Коли в очах любові вогонь,
Коли зупинитись не в змозі,
Відчуваючи потяг й тепло!
Коли дивлячись в очі я млію,
І весь тану глибоко в душі!
Що зустрілись ми – не жалію
Я іншим життя побачив тоді!
І я не друг тобі і не ворог
Я хтось інший,та точно не він!
І чому ти завжди не віриш?
У все те що говорю тобі!
За що люблю?
Цього я не знаю!
Та скажу тільки одне,
Твоя посмішка щось неймовірне
А твій погляд вабить мене!
І хоч знав я що все це намарне,
Та все ж полюбив тебе!
(c) Андрій Петльований
AngelofHope
5
0
18
Поезія | Версія для читання 04 січ 2013 о 09:10
Анонім
Критика
Цікавий вірш-міркування: ліричний герой у роздумах - хто він своїй обраниці - начебто і не друг, і не ворог, але й і не один-єдиний і назавжди. Крім розмірковувань, у вірші є також і нотки суму через те, що кохання ліричного героя без взаємності, і він це цілком усвідомлює. Виправте, будь ласка, "не в змозі"
Подібні роботи
