А знаєш, я так хотів дотягнутись, колись, до неба...
До хмар і таємниць, до глибоких істин,
А зараз розумію, що тоді мені було треба,
Лише обіймів твоїх теплих і чистих...
Було треба уст, і твій закоханий погляд...
Не місії, та не всесвітнє покликання,
А лише добрий і ніжний спогад
Слова про любов, що говорила стиха ти.
І я готовий дякувати, небу, сонцю і істині,
Що дозволили торкати
Твою ніжну шкіру і руки чисті.
І я кричатиму крізь емейли і чати,
Крізь білосніжну небесну тишу,
Знаєш тебе я буду кохати, єдину і найріднішу.
© Ігор Кордис.
04.05.2014
Подібні роботи