Ми стали якимись жорстокими,
Все крові нам, крові і зла,
Добром поділитись не хочемо,
Все б постріли, біль і війна.

Ми стали якимись нещасними,
Все бачимо зло у чужих,
Не завждИ помагаємо матері,
Голос предків у серці затих.

Ми вже не ті, ми не віримо
Ні в бога, ні в себе, ні в світ...
І не рідко буває спокійно
Чуєм, як звуть:"Поможіть"

Ми стали якимись порожніми,
А можна змінити усе це,
Все чисте не зруйнує корозія,
А добро не розіб'є серце.

© Ігор Кордис.
07.05.2014
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 05 сер 2014 о 03:52
Allochka Критика
Варто відмінити високий рівень актуальності поезії, адже у ній влучно констатовано різке збільшення "кількості" зла у людському суспільстві. Можна цілком погодитись: треба усе це змінити. А зміни доцільно розпочинати із себе.
29 вер 2016 о 21:19
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024