Колись…

хоч я тобі покажу свою душу
всі пекельні кола, ріки і моря?
де листи спогадів на сонці сушу.
покажу де ти моя далека зоря

висиш у серці цвяхами прибита.
де краплі солені бурштином
у небі виблискують мов свита
налякана злим вогняним тираном.

повітря у горах можливо це -
зміст мого буття, світло, що
в кінці немов ранкове сонце
на десять, можливо на всі сто

залишає рану на моїх вустах,
як пуля, що без звуку в тіло
врізається, мов хижий птах,
немов любов, робота – стійло…

хоч покажу тобі я своє серце
яке колись ти розпинала на вершинах
на каменях гірських як денце
а колись літав по небу я на білих крилах…

Великий Бичків, липень 2014
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 06 сер 2014 о 04:20
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024