Колись…
всі пекельні кола, ріки і моря?
де листи спогадів на сонці сушу.
покажу де ти моя далека зоря
висиш у серці цвяхами прибита.
де краплі солені бурштином
у небі виблискують мов свита
налякана злим вогняним тираном.
повітря у горах можливо це -
зміст мого буття, світло, що
в кінці немов ранкове сонце
на десять, можливо на всі сто
залишає рану на моїх вустах,
як пуля, що без звуку в тіло
врізається, мов хижий птах,
немов любов, робота – стійло…
хоч покажу тобі я своє серце
яке колись ти розпинала на вершинах
на каменях гірських як денце
а колись літав по небу я на білих крилах…
Великий Бичків, липень 2014
Подібні роботи