1на2

Сьогодні свою самотність я розділила зі всесвітом,
Зірки були моїми пігулками від горя й байдужості,
Вони окутали все на вкруги їх навряд чи хтось зможе знищити,
Памятаєш як ти колись своєю ніжністю ховав мій смуток,
чаєм заливав відчай що щирість просочувалась крізь стіни,
наповнювала кімнату запахом водяних лілій.
памятаєш як ти вплітав троянди в моє волосся, вітер розввіював його для тебе,
щоб ти зміг в памяті зробити сотні тисяч спогадів,
знайти своє щастя у моїй посмішці,
Яка тепер похована десь там на краю Неверленду а може Атлантики,байдуже
я належала тобі, так сильно, що навіть сотні мечів не могли мене поранити,
я знала що десь поруч є завжди ти, спокійний і такий щасливий,
У твоїх очах існував океан, який мене все таки з часом зміг втопити,
Сьогодні.Свою самотність я розділила зі всесвітом,
Я знаю що ти неодмінно мене знайдеш, десь на краю мого відчаю,
обіймеш і знову вплітатимеш білі троянди у мої локони,
а я назавжди належитиму тобі, як і моє серце яке в нас одне на двох.