Безмежності, мабуть, немає...

image
Безмежності, мабуть, немає,
Рано чи пізно з світу все зника.
І друг вже друга не впізнає,
Бо один одного вже забува.

І з часом промінь сонця ми забудем,
І місячне проміння голубе.
В усе, в що вірили, ми вірити не будем,
Бо втратимо усе в житті святе.

На кожного із нас чатує кара
За наші вчинки і брудні діла.
Для того, щоб прожити, убиваєм.
Хіба назад дороги вже нема?
sk8ter-boyy
sk8ter-boyy
land icon
8
view icon
Поезія | Версія для читання 16 сер 2014 о 23:36
мітки: вірш, емоції
Allochka Критика
Актуальною є констатація суспільної деградації, а також невідворотності кари за негідні вчинки. Часто із такої ситуації немає вороття.
30 вер 2016 о 12:21
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2019