Квитки порвем і викинем пропаще.
Не бійся як притулку не знайдем,
Воно можливо буде і на краще.
За руки взявшись, підем до зірок,
Щоб вніч іх з неба мрійникам скидати.
Сміятись із законів і казок
І коси у сузір'я заплітати.
Блукати будем стежками сорок,
Хоч людям ще несила, щоб літати.
Позбавимся від світових морок
І сядемо на берег, щоб чекати.
І ось вода зануриться в пісок,
І кран те море буде наливати,
А потім, в небо кинувши ласо,
Китів із хмар ми будем викрадати.
Нехай всі люди поруч нас пройдуть,
Зневажливо у спини нам поглянуть,
Ми ж знаємо, це все втрачає суть,
Вони нещасні, їхні душі в'януть.
Yarka
0
0
18
Поезія | Версія для читання 22 сер 2014 о 01:49
Подібні роботи
