Лишився тільки спогад майже сонний.
Я була тут і він мене знайшов,
Загублену на цьому підвіконні.
Про що мовчить мій стомлений вазон,
Про те, що я його ще не підлила?
Оце й увесь думок діапазон.
А я, забувши це, себе винила.
По шкірі так, неначе то був ток,
Пробігся холод іскрами у пальці.
Посипалась свідомість, як пісок.
То значить сон, зустрінемось уранці.
Yarka
1
0
18
Поезія | Версія для читання 22 сер 2014 о 03:05
Подібні роботи
