До мрії зблизишся на кілька кроків.
Немов цей світ існує лиш для тебе,
Коли тобі лише п’ятнадцять років.
Ти чуєш слів п’янких потік з книжкових сторінок.
Від чарівних казок тобі не спиться.
Ти мариш почуттями, мов в кіно.
І навіть часом тобі Він, єдиний, сниться.
В тих снах не бачиш ти його лиця,
Для тебе незнайомець він сьогодні.
Але щовечора, в ім’я і Сина, і Отця
Благаєш, щоб торкнувся він твоїй долоні
Десь у метро і зовсім ненавмисне.
Щоб без знайомств і без зобов’язань.
І тільки вогники у ваших очах блиснуть,
Все вирішать назавжди без питань.
Ви один одному не скажете ні слова.
Ви просто вийдете разом за руку.
Тебе не пустить він, ти не відпустиш його.
Кохання не родиться для розлуки...
Inna
4
0
18
Поезія | Версія для читання 04 лис 2014 о 20:05
Подібні роботи
