Безликі стерхи …

не відпускай мене будь ласка сонце
у край де народжується холодне зло,
тримай мене за руку тому, що сон -
Це мрії де втрачаю душу, тіло,

себе. Головне будь біля мене, біля,
щоб реальність не полетіла від мене,
щоб я не впав у весняне зілля
аж під небеса, тримай моя ти леле;

світла і прозора немов ранкова роса…
не залишай чорні крила на одинці
в них теж хоч дивна, але своя краса
холодна, прозора, наче вода в криниці.

вирви мене з полону холодних озер,
поцілуй мене, кривавого, і в попелі
зітри з дороги чорно-білих зебр,
і світи, світи в буденності, і темені,

і в радості, не відпускай, хоч помираю,
хоч закриваю очі, ти моя навіки доле…
червону кров із вуст своїх стираю -
я випив тебе, я випив журбу і горе.

ти моя, я твій, ми разом до смерті
у темряві розчинимось, і политим
як чорні, і безликі стерхи
у небі поміж хмар над світом злим….
Великий Бичків, листопад 2014
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 17 лис 2014 о 05:43
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024