...

А небо плаче, небо плаче!
Вмирають твої діти, милий козаче…
Малюсінькі діти, зовсім молодії!..
То що…і для них не було вже надії?
Надії на мир, надії на щастя…
Надії на теє святеє причастя?..
То ж, схоже, не було…
Пожовкла трава.
Ті паростки милі стоптала орда…
land icon
10
view icon
Поезія | Версія для читання 29 лис 2014 о 19:22
мітки: вірш
Анонім Критика
Зображено оте найстрашніше таїнство - смерть на фоні пожовклої трави і молодих паростків. Цьому віршу притаманий плюралізм міні-образів: молодість, надія, мир, щастя... особливого трагізму надають останні слова. І цей трагізм зараз навколо нас. Він настільки сильний, що навіть, як висловились Ви, "небо плаче", плаче за понівеченим життям... Реалістичний вірш, але потрібно поправити рими, вірніше поекспериментувати з ними
01 гру 2015 о 9:59
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2019