Її невблаганна високість Зима
Заснули осені труди печальні,
Сніжинки стеляться і падають до ніг,
Немовби поринають в танці ритуальні.
Поринуло у царство тіней все живе,
Стоять зажурені й покриті інеєм дерева,
У простір часу таємниця нас зове,
Десь вдалині біліє чистий простір неба.
Гірським кришталем стали ручаї,
Засніжені вже шпилі і вершини.
Невблаганна Зима входить в наші краї,
Їі стрічають сумовито гори і долини.
Подібні роботи
