Нехай хоч трошки світла...

Світло зобов'язане світити!
Десь в глибині душі,
В самотній тиші,
Де від правди ховаються навіть миші.

Дальнім чи ближнім променем по всьому!
Де крається людська душа,
Де плач і горе не стиха,
Де не квітку тримають а ножа.

Світло! Нехай ледь! Нехай трошки!
Де закриваються очі,
Де брехнею просякнуті ночі,
Де згасли церковні свічки...


Нехай хоч трошки світла...
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 09 січ 2013 о 04:45
мітки: вірш, поезія
Анонім Критика
Великим прагненням до світла пронизана Ваша поезія. Відчувається стрімкий потяг хоча б до найменшого промінчика, що буде здатен зробити кращим світ навколо нас. Актуальний твір, адже у нашому жорстокому сьогоденні промінь світла точно не завадить
22 лют 2016 о 21:40
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024