Ти відчула щось, молода дівчинко? Тебе боліло?
Чи ти навіть не наповнилась тим страхом?
Юнко, невже ти померла зразу?
І побачила лиш те, як покинула своє тіло.

Нелюде, а у тебе руки тоді не тремтіли?
Коли ти натискав запуск смерті...
І порох вдихав подихом спертим.
Радіючи, що таки куди треба поцілив?

О небо запалене, ти заплачеш напевне...
Білими каплями, кров червону змиваючи.
І вона всотається в глину із снігом таючим.
Пролита невинними жертвами на холодну землю.

І будуть країни дивитися новини, наповнені жахом,
Як гради летіли тонкими червоними цівками,
І даватимуть подіям страшним свої оінки...
Ми не забудемо. Je Suis Wolnowakha.

© Ігор Кордис
15.01.2015.
land icon
17
view icon
Поезія | Версія для читання 06 лют 2015 о 17:29
Зараз скажеш, що нетолерантно (враховуючи посвяту), але я після першого рядка думав, що ти описав, як дівчинка втрачала цноту
10 лют 2015 о 23:26
vadymmykh, По першому рядку таки можна подумати якраз те що вам спало на думку)))Але думаю далі вже все стає на свої місця)))
28 лют 2015 о 18:44
Allochka Критика
У художньому обрамленні показано трагедію передчасно обірваного юного життя. Це найбільше лихо, що може бути. Смерть на тлі молодості - це найстрашніша картина.
29 вер 2016 о 12:47
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2021