Назвати не знаю як, бо просто сів і просто захотівлось щось накарлякати :)

Вузькі вулиці в’ються як вінок, кожен день
залишаючи після себе спогади випадкових прохожих.Дощ заб’є каплі у асфальт по яких ти пройдеш і не помітиш,
що небо стало сірим, тому що застрілилось Сонце, але до цього нікому немає діла.

Бентежно та легко втікає вітер від шуму брудних машин, ховаючись у твоєму довгому волоссі, яке тобі так набридло щодня розчісувати. Ця стіна непотрібних думок зростає щодня, кладеться цеглина за цеглиною. Вона перекриває шлях приємним снам, вона збиває тебе з пантелику. Але
тобі до цього немає ніякого діла…

Тільки ти ніяк не збагнеш, чому твоє серце так безжальнохоче вирватись з грудей. Ти як риба, на гарячому сонці, яка мріє про ковток прохолодної води. Ти посміхаєшся кожному, ховаючи за спиною своє минуле і тільки на самоті воно огортає тебе немов теплим покривалом. І ця теплота завдає тобі болю. Але до цього нікому немає діла.

Зжирає день фальшиву ніч. Ця вулиця давно
кричить своїм хриплим голосом, закликаючи всіх, щоб хоть хтось звернув на неї увагу, щоб хтось лише був поруч.Бути
одинокою – це завжди тобі вдавалось беззусиль. Тебе оточували прекрасні, хороші та добрі люди. І варто тобі було довіритись їм, як тебе заводили в оману, кидали твої почуття в болото, маніпулювали твоїми емоціями. Зробили тобі дуже
боляче. Але тепер тобі до цього немає діла…

Те що тебе болить, поховане в тобі, десь там дуже глибоко. Але болить так ніби воно перед очима кожну хвилину. Всі ці години ти блукаєш вулицями Львова у пошуках тепла, у пошуках доброго слова, у пошуках тої людини, яка подарує тобі новий
світ, де ти будеш щаслива…

Цей вечір кине кілька зірок, він зіграє кілька фальшивих нот. Штовхни на вістря ці недоспані ночі, залиш собі тільки мене…
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 11 бер 2015 о 02:51
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024