Сон
Де люди вже інші:щасливі й не плачуть,
Де сонечко сходить червоно,
Заходить-радо йдеш до дому ти свого.
Там,у райдуги барвах веселих,
Де тихо схилились до твоєї постелі
Батьки. Що мають одного лиш сина:
Дорогу серцю,любу дитину.
Там,десь далеко,інші дні стануть,
Де пани вже нікого тепер не обмануть,
Бо не буде панів на цім світі.
Там слізки баргуші висушить вітер.
Там кожна дитина має родину,
Сорочку мати вишиє сину.
Там на покуті у кожній хатині
Буде портрет народного сина.
Julia
1
0
18
Поезія | Версія для читання 12 бер 2015 о 01:18
Подібні роботи
