Столиця дощу
Знову дощ у столиці дощу,
І похмурий настрій від нього,
Та у Львові дощ - це ніщо,
І кожен швидко біжить до свого.
Парасольки різне гуляють
По маленьких вуличках Львова -
Всі люди кудись поспішають,
Оминаючи дощ любові.
А, можливо, - це дощ бажання
Покрапає на Львів тихенько?
А для когось - це дощ чекання:
Десь на нього чекає миленька.
Для закоханих дощ, як злива -
Підганяє любов щосили:
Ця погода така зрадлива -
Підвела! Як не просили!
Та, які би дощі не бували:
Є сліпий, є гроза, є злива.
Скаже кожен, кого би спитали,
Що Львів без дощу неможливий!
23.09.2002
Veselka
2
0
18
Поезія | Версія для читання 16 бер 2015 о 15:55
Подібні роботи
