Незвичайна і життям розмита,
Смерть красива лиш коли німа.
Та, яка завмерла в давніх плитах.
Смерть, в якої вже обсохла кров,
Та, яку не пам'ятають люди.
Смерть, що не приходить знов і знов,
Що плачем не здавить більше груди.
Та, яка була колись давно.
В пірамідах, сфінксах і курганах,
У старих цвинтарних доміно,
А не на живих людських майданах.
Та, що в книжці, в думці, на панно,
В пам'яті, в серцях, в забутих ранах,
Нежива, відзнята у кіно,
Не ефір прямий в телеекранах.
Смерть красива, лиш коли чужа,
Та, що не з мого прийшла століття,
Є між нею і життям межа,
Бо коли смерть поруч, це - жахіття...
Yarka
3
0
18
Поезія | Версія для читання 31 бер 2015 о 05:02
Подібні роботи
