Крапка
Між нами ростуть чорні діри, і ти все ж чекаєш, що ві́зьму сама перше слово.
А я уже звикла мовчати, лиш за́вжди і всюди з тобою знаходитись поряд,
Тримати тебе на плаву в океанах, та й ти крізь вітри мені був як основа.
Ідилія бу́ла ще та, хоча я довгий час силкувалась не вірити в неї.
Вона лиш існує в книжках. А повіриш в житті – зразу палки в колеса хтось ставить.
Та я тоді бу́ла настільки щаслива, що подумки часом питалася – де я?
То книга чи сон? Але все це реальністю бу́ло. Тепер вже минуло, тепер серце давить.
Я знаю, ти теж пам’ятаєш усе, хоч на вигляд черствий. Ти мене не обдуриш.
Нас спогади міцно скували, аж дихати важко. Повітря втекло в коридори.
Ти краще би сам перше слово узяв, а натомість все куриш, і куриш, і куриш…
То крапку поставлю за двох, бо пройшла вже любов і зів’яли усі помідори.
Подібні роботи
