Лялька
Стара лялька стояла на телевізорі перед ліжком. Оскар аж тепер звернув увагу на те, що лялька дивиться на нього. В пластикових очах теплилося життя. Оскар заплющився. Подумав що те йому мариться від втоми. Відкрив очі. Лялька сиділа на телевізорі. Все було добре. оскар обізвав себе йолопом і обернувся на живіт. Запустав руки під подушку і налаштувався до сну.
Тягар що впав на ковдру він відчув зразу. Як і скрип пластикових суглобів.
- тик-о-так - рипнуло за його спиною а на потилицю лягли маленькі, холодні, неначе дитячі пальчики. Маленький людський язичок лизнув його вухо, а потім пластикові губи торкнулись щоки. Оскар повільно повернув голову. На нього дивились голубі лялькові очі, усміхалось маленьке личко. Усмішка розповзлася у вищір, пластикове личко зпало в середину відкривши провалля пащеки, вона ширшала і ширшала ковтаючи Оскара. Так прийшла його ТЕМРЯВА....
- рип-и-ток......
©Ігор Кордис.
04.05.2015
Verlen
1
0
18
Поезія | Версія для читання 11 тра 2015 о 05:59
мітки: проза, ніч, коротке оповідання, жахи, містика
Подібні роботи
