Останній птах…

краплини споминів, дощів,
туманом мокрим обнімають тишу,
букетами весняних снів
слова забуті стиха пишу.

десь там гуркоче стиха млин,
і вітер небо на шматки
порозривав.
душі повільний часу плин
кудись далеко, як жабки
у простір знову пострибав…

весняний подих на вустах
посеред сольданель та снігу
так завмира, чи то лиш страх
скував тіла в шалену кригу?

музичні струни, ноти, звуки,
на висоті, на стику світу,
вогню та смерті
злетілись, як ті круки
в небі, цілуючи оту -
зелену леді.

а в нічному небі зорі
сплелись в рунічні письмена,
частини ж долі
розлетілись хто куди - нема..

одні лише сліди
на спалених вустах
і на старому снігу
вмира останній птах…



Великий Бичків, травень 2015
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 17 тра 2015 о 00:38
Анонім Критика
Образ останнього птаха у Вас багатоаспектний, всепоглинаючий. Крім того, присутні й інші образи, гарно передано почуття і відчуття ліричного героя. Але є багато елементів, одні з яких вказують на закінчення зими і прихід весни, а інші - на закінчення осені і прихід зими. То яка пора року у Вас?
27 лис 2015 о 15:13
Перехідна пора, і ось наступив перехід від холоду до тепла, зима закінчилась абуть прийшла весна, але проходить час і розумієш що ні - це просто зими ще і небуло. ось так
28 лис 2015 о 00:35
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024