Останній птах…
туманом мокрим обнімають тишу,
букетами весняних снів
слова забуті стиха пишу.
десь там гуркоче стиха млин,
і вітер небо на шматки
порозривав.
душі повільний часу плин
кудись далеко, як жабки
у простір знову пострибав…
весняний подих на вустах
посеред сольданель та снігу
так завмира, чи то лиш страх
скував тіла в шалену кригу?
музичні струни, ноти, звуки,
на висоті, на стику світу,
вогню та смерті
злетілись, як ті круки
в небі, цілуючи оту -
зелену леді.
а в нічному небі зорі
сплелись в рунічні письмена,
частини ж долі
розлетілись хто куди - нема..
одні лише сліди
на спалених вустах
і на старому снігу
вмира останній птах…
Великий Бичків, травень 2015
Анонім
Критика
Образ останнього птаха у Вас багатоаспектний, всепоглинаючий. Крім того, присутні й інші образи, гарно передано почуття і відчуття ліричного героя. Але є багато елементів, одні з яких вказують на закінчення зими і прихід весни, а інші - на закінчення осені і прихід зими. То яка пора року у Вас?
Перехідна пора, і ось наступив перехід від холоду до тепла, зима закінчилась абуть прийшла весна, але проходить час і розумієш що ні - це просто зими ще і небуло. ось так
Подібні роботи