Квіти зла
6. Довіра

Після того, як Лейла зі Стівеном вирушили додому, Сем нарешті дібралась ліжка. На годиннику вже майже дев'ята, але їй ніякого діла до уроків не було. Зараз Сем найбільше хотілося дізнатися про всю ту дурню, що наплели їй Ділан з Мірандою. Вона впала на ліжко і взяла до рук стару книгу. Вона була дуже товстою, але сторінки були порожніми. Сем відкрила її. І ніби хтось невидимий писав, а Сем спостерігала, з'явився заголовок: "Чому не можна триматися за руки перед Дзеркалом Світу". Дівчина, уважно роздивившись літери, що були дуже каліграфічно виведені, перегорнула на наступну сторінку. Але текст уже було надруковано і Сем почала читати:
Дзеркало Світу - це дзеркало правди. Раніше ніхто знав про його існування, але після зникнення Леонофа та Корнелії їм всі зацікавилися, адже ніхто не міг зрозуміти, що це за предмет. Дзеркало зникало і з'являлося в різних місцях, поки не були виявлені перші хранителі символів, а точніше зараз їх називають "Королі". Першими Королями стали підлітки, що зовсім не знали про існування "Творців Всесвіту". Вони жили звичайним життям, поки двоє з них не зустрілися і не покохали одне одного, після чого їм, та ще одній дівчині та хлопцю не почали снитись дивні сни з кімнатою та своєю смертю. ("Так ось як мене втянуло в це" - подумала Сем після цих рядків.) Це їх лякало, але ніхто з них не говорив про це іншим. Одного дня Королю, хранителю спокою та кохання, з'явилося Дзеркало Світу. Воно показало йому всю історію, показало, де зберігаються символи, де проживають інші Королі і наказало вирушити на їх пошуки, а саме зникло. І тільки через доволі багато років, коли Королева демонівів та Король ангелів мали доньку, а Королева ангелів сина, воно з'явилося. Дзеркало Світу наказало їм знайти одного чоловіка чи з народу людей, чи ангелів, чи демонівів - не важливо, але головне віддати йому знання всього, що вони знають, бо цей чоловік повинен буде стати вчителем наступних Королів, їхнім наставником, радником. Після прохання воно зникло. Королі виконали всі настанови Дзеркала Світу, але це було зробити не легко: для такої важливої посажди потрібен був правильний чоловік. Обирали його дуже довго, аж поки Королева ангелів не заропонувала свого чоловіка Раяна, що був з народу людей. Всі погодилися і почали навчання. Сила йому не була підвладна, але всі процеси та хитрості він знав. Після того, як Раян все вивчив так досконало, що навіть інколи підсказував самим Королям деякі помилки, і сам іноді відкривав нові рухи та таємниці, Дзеркало Світу знову з'явилося. Воно показало Королям, що вони можуть робити за допомогою символів, і так вони наділили Раяна безсмертям і навіть подарували йому якусь силу, якої він спочатку зрікся, але потім почав її активно використовувати. При всій розмові з Дзеркалом Світу Королі, а разом з ними і Раян, багато чого дізналися, але було допущено помилку. Королева демонівів та Король ангелів, що так кохали одне одного, взялися за руки і Дзеркало Світу просто замовкло і почало показувати тільки зображення. Більше воно не зникало. Наступним поколінням Королів більше не доводилось почути Дзеркало, якими б різними спробами своєї сили вони не намагались його розчарувати - нічого не виходило. Все, що встигло воно сказати, знає Раян, що все життя зберігає його. Саме він і слідкує за новими Королями та навчає їх, стає їх радником. Щостоліття ісотрія повторюється і його робота також, але Дзеркало Світу не говорить. І марні спроби це виправити забирають у Королів силу, що дуже для них важлива, адже потрібно зберігати гармонію між світом людей та "Творцями Всесвіту".
На цьому історія закінчилась. Сем глянула на годинник. 11:00 - не так ще пізно, але завтра потрібно в школу, тому потрібно було лягати спати. Сем поклала книгу під ліжко і вмостилася у горі подушок.
Ранок почався звичайно, навіть Ів, молодший брат Сем, намагався підстібнути Сем, але вона не звертала на нього увагу. Лейла чекала подругу біля під'їду. Сем не знала чи можна розповідати про свої вчорашні пригоди комусь, тому вчора промовчала про візит Мередіт та Ділана, і взагалі про все, що знає. І зараз, спускаючись по сходах, вона думала над темою для розмови, але це було не потрібно, адже Лейла мала і без таємних історій й людей дуже насичене життя. Вона була одягнена дуже милу блакитну сукню з білим ремінцем.
- Привіт! - Лейла була в дуже доброму настрої.
- Привіт! Дуже мила сукня.
- Дякую, сонечко. Чому ти без настрою?
- Да нічого. Що нового? Вчора ви з Стівеном вели себе доволі кумедно. Що він вже вигадав?
- Ах, я тобі не скажу, - вона розсміялась. - Доречі за вчорашнє. Що з тобою взагалі сталося? Ти стала такою мовчазною. Щось у вас з Діланом? - посмішка впала з її обличчя.
- Та ні, ти ж знаєш. Все нормально. - щоб підкріпити свої сслова, Сем посміхнулась.
- Ну дивись у мене! - Лейла кумендно надула губки і вони залилися хохотом.
Уже місяць Лейла готувалася до Свята Квітів, що мав відбутися на наступній неділі. Але Сем тепер не було до нього діла, тому, як тільки вони зайшли в незчисленний магазин біжутерії, вона просто дивилася, як подоруга обирає діадемку під сукнню. Але думки Сем зовсімне стосувалися Лейлиних проблем. Вона думала про книгу та її історії, про Ділана та Медісон, про містера Гнозиса, Раяна...
- Сем! Да, що з тобою діється? - Лейла дивилася на неї зіщуленими очицями.
- Нічого,нічого. Подивись, ця діадемка дуже гарно пасуватиме до маленьких квітів.
- Та не в квітах річ! Тебе Ділан чекає!
- Де?- Сем обернулася і побачила його за вікном. - Я зараз, - вона швидко глянула на Лейлу, але та нічого не відповіла і Сем поспішила до Ділана.
Він був зовсімспокійним, звичайним,але в його зелених, прекрасних очах сяяла тривога. “Звісно ж тривога! Йому цікаво, що я дізналася і чи не розповіла Лейлі, чи ще комусь. Але він же володіє якоюсь силою1 Можливо щось сталось.”
- Привіт, -він швидко поцілував її в щоку, але Сем не ворухнулася. - Що сталося?
- Так, цікаво, що сталося. - Сем не встигла скерувати свої емоції. - Все взагалі нормально! Я якась там Королева, що має жити і захищати щось, народити доньку, яка буде не зрозуміло ким, слухати настонови безсмертного чоловіка, а ще не знаю навіть що казати мамі і найкращій подрузі...
- Стій, стій. - Ділан поклав свої лодоні на плечі Сем.- Я не думав, що ти так це все візьмеш близько до серця. Я спочатку взагалі подумав, що ти будеш сміятись і не повіриш всьому цьому.
- Ага , не повірю! Після того як я не зрозуміло яким чином опинилась в підвалі, книга, що змінила зображення і взагалі все що вчора діялося. Не повірю! Я просто в шоці. І вночі я подумала, що навіть та аварія була не нещасним випадком. Чи не так?
- В якійсь мірі і так, і ні. Слухай, Сем, я не знаю чи можна комусь про це розповідати, Раян вчить мене не так давно, але краще поки помовчати. А тепер у нас все нормально. Йде Лейла. - Ділан опустив руки на талію Сем і з усмішкою поглянув на Лейлу.
“Ось так він вчиняє. Спочатку: “Давай не будемо іншим показувати наші стосунки”, а зараз навпаки:”У нас все добре”. І чому він мені подобається?”
Ділан намагався всю дорогу розвесеоити свою дівчину, але Сем не хотіла веселитись вона весь час думала про все, що з нею діється. Їй навіть здалося, що зараз тільки книга їй допоможе. Але чому вона так думає? Можливо і справді вона Королева.
В школі нічого не змінилося: пронизливі погляди, шепіт в її честь і тиск від учетелів. День тягнувся і тягнувся. Можливо, це через те, що Сем чекала кінця дня, а можливо їй просто було нудно, адже це ж школа. Була середа, а за розкладом останнім уроком у класі Сем був урок мистецтва, що викладав її улюблений вчитель Майкл Гнозис. Сьогодні Сем хотіла з ним поговорити найбільше і тому приготувала план, як це провернути без зайвих свідків. Урок був цікавим. Вони саме почали вивчати культуру Середньовіччя, але увага Сем була все більше і більше поглиблена в роздуми свого плану:“Як делікатніше спитати у нього? Що він там робить? Яке діло він має до Королів? Чи, можливо, сам він нічого не знає?”
Продзвенів дзвінок і всі помчали до дверей, але Сем підішла до вчительського столу.
- Містере Гнозис, можна з вами на делікатну розмову? - Сем зібрала всі свої сили, щоб промовити це і надати голосу впевненість. Вона швидко глянула на вихід з класу і помітила Лейлу і Ділана, що дивилися на неї і вчителя. Сем губами промовила:”Я зараз”. І вони вийшли.
- Ну, давай, Сем. Що ти хотіла дізнатись? - вчитель поклав на стільчик сумку і став навпроти неї, обпершись руками на стіл. - Стій! Здається я здогадуюсь, що ти хочеш дізнатись. Так от. Я не Король. І я не належу ні до народу людей, ні демонівів, ні ангелів. Я син Раяна, брат Медісон. А вчора я допомагав їм зловити тебе. Взагалі ця розмова не повинна відбуватись в школі, але думаю, що ти хочеш ще щось дізнатись.
- Так, чи Ви розповідали комусь про це все комусь? Чи мені можна розповісти комусь?
- Про це знає тільки моя дружина та сім'я. А тобі я раджу подумати. Довіра грає важливу роль в нашому житті. Це як танець: ти довіряєш своєму партнеру і він веде тебе далі, але якщо ти схибиш і довіришся йому, а він не виправдає себе, ви просто помилитесь один раз, другий, а потім зірвете всю виставу. Це твій вибір. Ти спочатку добре подумай кому потрібно про це говорити, а кому краще про це не знати. Довіра будує всесвіт. Наш світ не таємний, але тебе візьмуть за схиблену, якщо почують про наші народи. А зараз прошу мене пробачити, мені потрібно бігти.
- Містере Гнозис, а аварія місяць тому була випадковістью?
- Думаю ні.
Вони разом вийшли з класу. Ділан і Лейла стояли біля вікна навпроти дверей кабінету.
- Ну, дізналась, що хотіла? - Лейла швидко набирала СМС в телефоні, по її виразу обличчя було зрозуміло, що вона сперечається з Стівеном.
- Так. І тепер у мене є ідея.- Сем натягнула посмішку, щоб розбавити свої сумніви. - Ходімо в кафе, ми так давно не були в ньому, а у мене є серйозна розмова. Ділан, можеш покликати Медісон?
- Медісон? Я-я-яку Медісон? - Лейла опустила телефон і подивилася на Сем і Ділана.
- Так, звісно. Але навіщо? Ооо, я здогадуюсь? Що він відповів?
- Серце і довіра. - це ще більше збило Лейлу з пантелику і вона розкрила рота, але не видала ні одного звуку.
- Добре, думай сама. - Ділан дістав телефон і відійшов всторону.
- Що за Медісон? - у Лейли знову з'явився голос.
- Сестра Ділана, не рідна. Я не знаю, але ти повинна з нею зустрітися.
- Навіщо? - вона вимкнула вхідний дзвінок, не глянувши від кого він був.
- Дізнаєшся зараз.
Через годину Сем, Ділан, Медісон сиділи навпроти Лейли і чекали її реакцію. Нарешті вона спромоглася зібратися з думками:
- А вам не здається, що це все якось дивно. Ви ж навіть не впевнені, що все це правда...
Медісон перебила її. Сьогодні вона виглядала ще краще ніж раніше. Сем здалося, що щодня ця дівчина гарнішає. Медісон сиділа в чорній суні з відвертим вирізом, а її прекрасне волосся було зібрано в високий хвіст резинкою з чорним бантиком.
- Це правда. Довести дуже легко. Дивись! - вона заплющила очі і серветки в станачику на їхньому столі почали підніматись, але не високо.
- Ого. - Лейла розкрила рота від здивування, але швидко зібралась. - Ну, добре. Ви маєте силу. А хтось з вас бачив їх?
- Бачили, і повір це не вигадка. - Ділан допив свій коктель і поставив його на край столу. - Лейло, ми не впевнені чи нам можна було тобі це розповідати, бо ми самі мало що знаєм. Особливо Сем. Тому прошу тебе тримати язика за зубами. І Стівену я розповім сам. З ним ти зможеш про це поговорити.
- Добре. Тримаю язик за зубами. Сем, а ти мамі будеш про це розповідати?
- Не знаю, але більше всього, що ні. Я не хочу, щоб вона вважала мене зхибленою.
- Можливо, так буде й правильно. А зараз всі по домам. Завтра важкий день. - Медісон встала і Сем згадала:
- Медісон, а чому ти не ходиш в школу?
- Ах, завтра я переводжусь до вас і буду навчатись разом з вами. Раніше я отримуала знання на дому, а точніше Раян мене навчав. І повір мені, хоча йому уже більше двух тисяч років шістдесят сім вчитель з нього кепський. Не розумію, чому першІ Королі обрали саме його? - вона кумедно підвернула очі. - Так само я не розумію чому ти обрала саме її?
- Я їй довіряю. А як говорив Майкл: “Довіра будує всесвіт.”
maybe_dream
maybe_dream
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 12 чер 2015 о 17:44
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024