У моїй кімнаті треба було навести порядок. Я вже тиждень прикривалась словами – не маю часу, багато справ...бла-бла-бла. То все лінь. І так з дня на день, аж тут – вчора! Не знаю, яка то муха покусала мої відмовки і ту лінь, але я почала прибирати. І все було б добре, чи то, навіть, все було б чисто, якби? Якби не моя стара шухляда, вщент забита якимось папером. Так, для мене то був лише списаний папір. Все просто: ось смітник, а тут сміття – раз і шухляда чиста. Але через мою незграбність(чи то присутність невипадкового випадку), половина того добра впала просто мені під ноги. Коли б я жила з батьками, то вже б вислуховувала мамине: «О, в тому вся ти...». Але – я живу одна. Збираю. Вірші, думки, записи із щоденників, заляпані кавою вирізки з газет та журналів, якісь цитати, виведені чорною гелевою ручкою рубаї Хайяма...