Роботу не знайдено

ghah48, Можливо тому, що всі ми любимо казки... час від часу...
Любов - є і тут, поруч... вона різна, але є.

Jana_BIM, Чому ж тоді відносини між людьми з часом перетворюються лише у тертя двох камінців між собою? Іскор вже немає, проте той обридливий скрегіт досі тут. Якось мені оповіли все дуже цікавим порівнянням, котрим я й досі послуговуюсь. Так от, було сказано,що серйозні відносини, це наче прослуховування одного й того ж треку по кілька разів. Спершу воно класно , та й взагалі - ти кайфуєш. Проте з часом усвідомлюєш, що пісня цілком остогидла. Спершу ще слухаєш, проте без ентузіазму, проте згодом навіть перший звук чути не в змозі. Взагалі, любов, на мою думку, штучно нав'язаний термін, яким засмічують голову людини задля того, щоб вона не думала про те як розвивати власне его та виховувати свою душу

Цікаві порівняння, навіть красиві, про каміння і трек. Тільки все не так просто. Емоції не передбачити і не купити, якщо їх нема - спікає все.
В кожного своє ставлення до відносин, до любові, і до людей взагалі. Я от не вірю, що любов може чомусь завадити. Як?! Не варто зациклюватись на ній. Любов надихає, виховує душу. Хіба ні? У мене так. А его... Ну якщо плекати лише власне его - тоді не до любові, в усіх її проявах, і кому тоді потрібне те розвинуте его? Може бути, що людина з вдосконаленим его не боїться залишитись самотньою, тоді це все правильно.