Біль (((((

Біль - це природньо. Біль вчить нас бути сильними, загартовує душу та зміцнює дух.
Ці історії написані на реальних подіях...

Ця історія сумна. Ця історія-жах. Про те, як втратити найдорожче, як купити найдорожче. Ця - історія про те, як вагітна креветка йшла в поліклініку аби зробити аборт, але зашпорталась об морського коника і впала на живіт. Всюди стільки було води - це був просто жах, кошмарна картина!
Від такої біди криветка спилася, стала хвойдою і давала дельфінам безкоштовно, а не за мушлі, як колись. Не дай Боже вам такої долі...

Вечір. Небо грається із зірками, немов психічнохворий виродок з ножем. За вікном пусті вулиці, пустий світ, пусті люди, пусті баки з-під сміття. Це нагадувало ніби хтось викрав сонце....
Хлопець сидів на підлозі. Хоча поруч було крісло. Він думав лише про неї. О, Боже! Як же він її кохає. Він собі місця не знаходив - і це було видно по його очах, бо він сидів на підлозі, хоча поруч стояло крісло.
Розриваючись на шматки, він блукав в собі аби знайти відповідь. Розриваючи душу на клаптики емоцій, розриваючи серце на тисячі болючих частин, розриваючи чорний черствий хліб до борщу - хлопець закривався в собі. Він не хотів нічого бачити, тому закривав очі, коли переходив дорогу. Він не хотів нічого чути, тому коли вона сказала, що кохає його теж, він того не чув.
І в останні дні свого нещастя, він якось себе взяв в руки і набрав її номер телефону:
-Алло.. - Його голос тремтів, немов бррррр. - Це я, привіт. - Привітався через біль хлопець.
-Алло, привіт. А це я. - Привіталася дівчина з сучою байдужістю.
І в цей момент він зрозумів, що вона прастітутка. Кінець.

Фальшива відвертість, навколо стільки нещирості.
Вона його ніколи не помічала, бо просто його ніколи не було біля неї. Вона, як і всі на світі жінки - хотіла краплю уваги, чоловічої уваги. Хотіла відчути, що про неї піклуються, хотіла втопитися в озері ніжності але.. не судилося...
Вона закохалася в цього хлопчину з першого погляду, а потім з другого, а потім з третього, а потім з четвертого, а потім з п'ятого, а потім з шостого, а ще пізніше з сьомого, а от вже на восьмому погляді закохалася так, немов як далекобійник в дорогу.
Минав час, минали дні, хвилини, секунди. І вона стала помічати, що цей хлопець натякає вже на ЦЕ. Щоб ЦЕ вже нарешті сталося між ними, відбулося між ними. Але вона його цуралася, казала, що вона ще не готова, а той все більше натякав. Казав, що стосункам потрібні нові кольори та яскраві фарби, казав що без взаєпоморозуміння в них нічого не вийде. Тоді сварки, залиті сльозами ночі. Біль який оселився в серці не давав заснути. Все майже звелось на нівець. Здавалось, їхня спільна романтична, розбавлена коханням епоха на двох підійшла до кінця...
Одного дня вони ненароком зустрілись на вулиці. Підійшли одне до одного, привітались, обійнялись та присіли на лавку. Вони дуже скучили одне за одним - це було видно по їх поглядах та поведінці, адже справжнє кохання, воно вічне. Таке кохання витримане часом, болем, сльозами, щастям, радостями - це прекрасно!
Хлопець вирішив порушити тишу. Він хотів їй запропонувати зробити ЦЕ. Він вже не міг терпіти. В нього є свої чолові потреби. І нарешті він промовив:
-Так ти позичиш мені гроші? – Тихо запитав хлопець. Дівчина почувши це, здригнулася. Серце прискорило свій рух, губи тремтіли…
-Ні… - Ще тихіше відповіла дівчина. – Я ж єврейка…
-Ах ти ж тупа жадібна сука!.
Кінець.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 16 лип 2015 о 16:58
мітки: проза
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024