В збаночку сльозинки носять рученята...

В збаночку сльозинки носять рученята...
– Потерпи, дитинко... – Скільки ж, Божа мати?
– Скоро ж бо крильцята виростуть із спинки...
– Хто ж тоді носитиме в збаночку сльозинки?

Не плач, моя мамко,– ношу твої слізки...
Уночі наснюся,– позаплетеш кіски,
Поцілуєш в личко, заколишеш спати.
Лиш не плач, матусю,– важко рученятам.

Не тужи, рідненька,– туга жалить ніжки:
Босоніж так важко бігать по доріжках..
Ой, не плач,- вже скоро, каже Божа мати,
Полечу я знову мамку вибирати.

В збаночку сльозинки носять рученята...
– Потерпи, дитинко... – Скільки ж Божа мати?
– Скоро ж бо крильцята виростуть із спинки...
– Хто ж тоді носитиме мамині сльозинки?
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 21 лип 2015 о 03:16
Allochka Критика
Гарним обрамленням твору виступають перша й остання строфи. Вірш присвячено такій важливій людській риси як терплячість. Її дуже важко виробити у собі. Але часто вона дуже потрібна.
23 вер 2016 о 21:46
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024