Місто
Хвилі електропроводів
Між буднями й шматочком див.
А місто звіром проповзає
І язиком з дерев знімає
Мене, щоб я повзла за ним в цементно–сивий дим.
Та я сиджу на своїм місці
На довгих лапах яворів –
Також казковий дикий звір.
А місто знає і кусає,
І мене в вирій не пускає...
Та я давно живу у нім - на дереві своїм.
Подібні роботи
