…СОЛОДКА ПРОЗА…
Очей твоїх блиск на плесах малює сонце;
Вуста - маків цвіт у полі, в зелі колосся...
Пірнаю усім єством я у ночі сон цей.
Вже місяць гаптує зорями тиху північ.
На відстані ночі ми, а насправді поряд,
Як вістря двох стрілок часу зійшлися рівно -
У небо, з них кожна звівши німий свій погляд.
Закоханість чи кохання до божевілля?
Палкими вустами тілом... - солодка проза...
На мить зупинись і, знову, давай повільно -
Заводь мене у жагучі судоми-грози.
Я - сірих відтінків небо у блискавицях,
Котрі батогом лишають медові шрами
На шовку твоєї шкіри... І у зіницях -
Світанки усього світу, і всі тумани.
20.07.2015 р.
debrian
2
0
18
Поезія | Версія для читання 21 лип 2015 о 18:20
Allochka
Критика
Варто відмітити багатство художніх засобів вірша. Хоча ліричний герой ще вагається - "закоханість чи кохання", в останніх рядках вимальовується висновок: звісно, кохання. Адже в очах коханої він бачить увесь світ.
Allochka, Дякую, Алло, що так вправно і з теплом підходиш до аналізу моїх скромних віршів! Мені це надзвичайно приємно! 
Подібні роботи
