«А човен пливе…» 03.08.2015
Пливе мимоволі у рідні краї,
Крізь хвилі бурхливі й потужні вітри –
Все, що залишилось до берега йти.
А човен пливе крізь тумани густі,
Повз хвилі- цунамі і воронки морські,
Долаючи страх й невідомі світи,
Човен пливе вже невідомо куди..
Хоча невеликий, та човен міцний,
Його екіпаж не зовсім простий:
Досвід, відвага і оптимізм,
Самовіддача, а не егоїзм.
Човен пливе, а навколо лиш тьма,
Все і усіх поглинає вона,
Віру не втратив лише капітан,
Човну і команді пропасти не дав.
Човен пливе і хтось крикнув:"Земля!"
А на землі всіх чекає сім'я.
Човен пливе і близький до мети,
Він шлях здолав, а здолаєш шлях ти?
sk8ter-boyy
2
0
18
Поезія | Версія для читання 03 сер 2015 о 18:18
Анонім
Критика
Поезія пронизана великим оптимізмом, навіть жагою до життя. Дійсно, що потрібно людині, здавалось би, зовсім мало, але шлях до цього іноді важкий. Похвально, що Вами акцентується увага на людських чеснотах. Але у фіналі відбувається протиставлення човна людині: човен здолав шлях, але невідомо, чи зробить це людина? Але ж човен зумів здолати шлях, бо у нього були керманичі, наділені чеснотами, про які написано вище, тобто люди.
1
Анонім, Дуже дякую за критику вірша, так насправді човен і його шлях порівнюється з людським шляхом, котрий кожен проходить так як може, і цей вірш, своєрідний мотиватор, якийговорить що човен пройшов свій важкий і довгий шлях, значить це до снаги і нам)
1
Подібні роботи
