Зник туман
Зник туман. Один я на дорозі.
Ніч, краса і Божа благодать.
Не дивлюсь в минуле, бо не в змозі.
А зірки співають і дзвенять.
Ні, не жаль минулого нітрохи,
І чекати нічого мені.
Хочу, щоб настали воля й спокій,
А таке можливо лиш у сні.
Та не у важкому сні могили,
Хочеться навіки так заснуть,
Щоб дрімали ще наснага й сила,
І зоря щоб осявала путь,
Щоб чарівний, ніжний і прекрасний
Голос про любов мені співав,
Вічний дуб – зелений темний красень –
Дивну прохолоду навівав.
ullad1
1
0
18
Поезія | Версія для читання 15 сер 2015 о 15:32
Подібні роботи
