Сумно
І гірко, і сумно, й немає кому розказать,
Як стогне душа від негоди…
Бажання!? Не можна ж даремно і вічно бажать…
А роки збігають, як талії води.
В когось закохатись? Співати й горіти вогнем?
Збудить почуття фантастичне?
Та глянеш – і щезне п’янкої ілюзії щем,
Бо все тимчасове, не вічне.
Що? Пристрасті? – Рано чи пізно розтане цей хміль,
Тверезого розуму втікши.
Життя – дивний жарт, що вчинив нам Вершитель подій.
І жарт недоречний – сумний і невтішний.
Показати всі коментарі (4)
Allochka
Критика
Оригінальна інтерпретація життя як жарту. Позитивним у вірші є те, що автор звертає увагу на плинність часу і нетривалість людського життя. Не зовсім комунікативно виправданим є формулювання: "Тверезого розуму втікши" (у цьому реченні явно не вистачає прийменника)
Правильно "ЗА мотиваМИ".
Правильно "ЗА мотиваМИ".
Подібні роботи