Роботу не знайдено

Ваша поезія написана досить щиро, з поривом душі і серця, на одному подиху. Ліричний герой сповнений болю, розчарування й навіть люті, бо ототожнюється зі звіром. Зауважу, що справжні почуття не повинні перетворювати людину у звіра. Та ліричний герой уже не любить, але лише страждає від душевних ран

Анонім, Дуже дякую за коментар! Це мабуть моя провина, що я не зовсім точно передала суть словосполучень "давно звірію", "будеш в мені звіра", ці слова сказані з такою іронією, з напівпосмішкою. Вірш побудований як діалог двох людей, які ніби і ніхто одне одному, але ще далеко не чужі.
Старатимусь краще пердавати у творах суть емоцій ЛГ