За мотивом пісні Агата Кристи - Дорога Паука

Павук. Таке маленьке, а наводить страху на більшу половину людства. Крихітне створіння, вусатий терорист. Робить сіті для здобичі, а здобич це я. Павук-доля бере мене в свої маленькі лапи, а я сам стрибаю на павутиння. А що ще робити? Я ж людина, мені потрібна біль. Природня біль, яка завдасть мені насолоди. Але це вже окрема історія.
Яка би пора року не була в сьогоденні, я завжди буду кохати свою осінь. Це суче мокре стерво, воно замотує мене в жовту листневу матерію. Вона ковтає, дощить із середини, забирає біль але частку залишає аби я не рослаблявся. Листя дає сили, болото дає надію на завтра, а хмари над небом до мене говоритять: <будь собою чувак, ти король цього світу, ти не тиняйся на ліжку завжди, просто щодня щось роби, і життя тобі дасть солодкого підстрачника, якого ти так вже давно чекаєш>. Іноді ті хмари ліпше за кращого друга. Добре, що восени менше павуків.

Музика закінчилась,
Сіла батарея.
Тепер хто я, де я?
Чи буде ще колись нова ще ідея?

Ідея буде, повір малий
Іди до холодильника
Дуже світ тісний
Душа хоче морозильника

Новий ковток нового життя
Потім ковток смертельної отрути
Йду дорогою павука
Аби віднайти для себе ще нові муки

Ну і що, що море так близько
Як ти від щастя такий далекий
Може хоч чуть по-писку?
Таке одразу знімає стреси.

Ліжко, щодня ліжко - це звичка, тупа, тупарила не добра звичка. Піднімайтесь трошки швидше перед справами. Вставайте для нового себе, неї, його. Творіть своє, бо ти творець - малюй долю свою, маляр. Дроти височіють над стелею, плями на стінах, а за вікном бездна комах - вони чогось хочуть. З них кожен хоче на свою павутинь. Комахи-люди, які хочуть хочуть знайти павутиння аби втриматись на плаву. Гарно заплутатись і висіти там до самої смерті, а потім відродитись і знову-по-колу робити добро. Мітла замітає пилюку з серця, зачиняюця наші дверці-

Лежимо на ліжку
Новий день - далі лежимо
Замість того, щоб щось робити
Ковтаємо суспільне ГМО.

Комахи нові по стінах
Нам потрібен пилісос
Чужі народи в країнах
Ніби людина, а на ділі молокосос

Дайте мені мітлу
Я змету весь бруд з життя
Може зміню свою судьбу
А може тихо налию на коня

Далі нова дорога
Потім різні повороти
Я колєга свого Бога
А в тебе в душі спорчені шпроти.

Закривається прямий ефір,ми тут, ну а ти там. Ти мене не згадуєш, але запам`ятала довічно. Я вкарбувався у твою плиту життя. Ти будеш з іншим, адже я цього прагну - разом ми б просто були ворогами. Ти в Берліні, а я на ліжку. Потім сигарети. Але павуки не люблять сигарет.
sdfsdf
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 11 вер 2015 о 16:33
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024