НАРЕЧЕНА

Весільна ніч і зорі, як сережки,
і ти танцюєш в парі з молодим.
Ох, біле плаття, золоті мережки...
Спинився Час — одвічний пілігрим.

Всміхайся, а радіти будеш потім,
щоб не на людях, щоб ніхто не знав
про те, що вас вінчав не той, в кивоті,
а Той, що в небі, струнами октав.

Світили зорі, як весільні свічі.
Спливав довкіл туману білий шовк.
Так щиро Доля глянула у вічі,
що сумнів твій від сорому замовк.

Заручена, повінчана, заміжня,
словами щастя виповнена вщерть…
О, він тебе зігріє, жінко сніжна,
втягнувши у нестримну круговерть

пaлкого танцю на старім помості.
Коли над ранок випаде роса,
ти двері — навстіж: йдуть до тебе в гості
Кохання, Розуміння і Краса.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 08 гру 2011 о 23:34
мітки: вірш, поезія
Так гарно)
26 бер 2013 о 08:01
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024