День Перший

Пуста квартира наповнена хорошим настроєм та чудовим яскравим освітленням. Він задрімав на дивані перед телевізором, під час епізоду, де лице Джої було все у повидлі. На стіні висів годинник, він показував першу годину ночі. Лише шість днів залишилось до Нового року. Всі кудись бігали, щось купували, щось втрачали.
По телевізору стало менше реклами, та почали показувати всіляку новорічну фігню. Відомі українські канали теж готуються до свята, запрошуючи відомих людей та гостей для новорічного шоу. Все як завжди. Так було кожен рік і так буде. Поки щось не станеться.
Тьху!
На дворі було дуже холодно, а в його кімнаті спекотне літо. Лахи розкидані по всій кімнаті, валялись зошити на столі, а у кутку стояв невеличкий акваріум з рибками та молюсками.
Тук-тук.
Він перевернувся на другий бік та накрився одіялом, на якому були шматки шерсті персицького кота. А самої тваринки десь не було. Напевно помер.
Тьху!
Тук-тук. Хлопець нарешті почав давати якісь ознаки життя". Перевернувши на спину, він почав дивитись на стелю. "Хто ж це в біса так пізно?". Ліниво піднявшись, він почав перспективно шукати у цьому всьому футболку, на якій написано "don't kill Kenny". Довго перебираючи все довкола,він не знайшов того що хотів. Взявши халат, він попрямував до дверей.
Тук-тук.
-Секундочку. - Промовив він. - вже відчиняю. - Хлопець як раз увійшов в коридор. Шукаючи кнопку світла, він ненароком наступив на хвіст породистого кота. Значить він не вмер.
Тьху!
Бідолашна тваринка перестрашилась і побігла в іншу кімнату. " Це ж треба таке?" З труднощами юнак добрався до вхідних дверей, повернувши ключ,вони відчинились . Коли хлопець, побачив хто це, він був приголомшений...
На порозі стояв маленький чорнявий хлопчик років семи. Він своїми маленькими синіми очима пильно дивився на господаря квартири.
-Що тобі треба в таку пізню годину?
Хлопчик показав вказівним пальцем на стелю. Юнак поглянув слідом. На стелі було написано " Ніколи не здавайся 3,2,1...". Тоді юнак поглянув знову на хлопчика, у якого з'явилась табличка з написом "Вадим, обернись". Той машинально обернувся і побачив перед собою зеркало. А у відображенні постала постать Сергєя Звєрєва.
Тьху!
А у відображенні з'явилась собака, яка крутилась навколо себе та несамовито лаяла. Тоді заспокоїлась і погланула на Вадима. Він застиг на місці. Він не розумів, що відбувається.
-Вадиме! - почулось позаду.
Юнак повернувся. Та відразу натикається лівим оком на дуло пістолета. Пролунав постріл.
land icon
18
view icon
Проза | Версія для читання 15 січ 2013 о 00:36
Показати всі коментарі (4)
She, ета іщьо сєкрєт)
15 січ 2013 о 01:15
She
Bergino, ну я надіюсь, що всі таємниці скоро не будуть аж такими таємницями
15 січ 2013 о 01:17
She, звісно ^_^
15 січ 2013 о 01:19
Подібні роботи
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024