Віртуально…

Ми обоє «онлайн».
Повідомлення набране.
Нас розділяє лиш «клік».
Віртуально тіла й
Почуття взяті в обране.
Ймення приховане – «нік»…

Натискаючи «ок»,
Давши старт кульмінації –
Наче пливти за буйки…
Віртуальний стрибок
В мережі гравітацію
Роблять «емейлом» думки.

Терабайти життя
В Інтернету артеріях
Бʹються, пульсують… І нас
Тільки збій покриття
Повертає в реалії,
Щоб відновити баланс.

02.11.2015 р.

debrian

Інші роботи

Поезія | Версія для читання 02 лис 2015 о 21:23

мітки: інтернет, поезія, вірш

Allochka

Життя в Інтернет-вимірі... У такому житті ми втрачаємо себе. Справді, тільки збої у системі повертають нас до істинного життя, а так ми його просто не помічаємо