А вона апельсини, у полях під сонцем.
У нього мрії такі чіткі й сталі,
А вона навіть не хоче говорити про це.
Він вранці спагеті їсть з тертим сиром,
А вона слухає Rasmus, і жарить яєчню.
Вони, колись, в одному класі вчились,
Та, ті спогади скоро, назавше щезнуть.
Тоді, здається, в них на двох була одна парта.
І як сварились, один одному зошит псували,
Та тепер, те для них вже нічого не варте,
В них таке різне життя, і різні печалі.
І вечорами, коли приходять з важкої роботи,
Їх часом навідують спогади, тримкі й нетривалі,
Їй згадається хлопець, що всміхався навпроти,
А йому пальці, які інколи його руку тримали.
©Ігор Кордис.
03.12.2015
03.12.2015
Подібні роботи