Я благаю! Не цілуй мої ти вуста

Я благаю! Не цілуй мої ти вуста
Обпалені солоним вітром.
Мовчи! Ти зрадиш нас в останню мить.
Не пиши при свічах крихкого листа
Бо стане нам останнім літом,
Коли серце моє від болю і жаху збринить.

Іди у зиму! В чужі, терпкі обійми,
Та лиш візьми шматок мого гнилого я.
Тікай у вирій, ховаючи від мене карі очі,
Щоб я помер від ран Сардинської війни.
Злети у небо й розкрий мені ти крила каяття,
І я засну у подиху палкої ночі.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 23 гру 2015 о 02:48
Анонім Критика
Написано щиро, самовіддано й трішечки сумно. Добре, що прагнете розкрити крила, але нехай це будуть крила любові, а не каяття. Відчутними у творі є мотиви нерозділеного кохання, зради, страждань, недовіри
23 гру 2015 о 14:53
Дякую за відгук.
Це мій перший вірш, раніше ніколи не звертався до поезії, але почуття вимагали саме цього. Радий, що зміг передати свої почуття у вірші.
З повагою, П.О.
24 гру 2015 о 00:18
Анонім
Visionary, Успіхів Вам у творчій праці
24 гру 2015 о 14:21
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024